Ні, вона не була невільницею султана. Регіна Саломея Пільштинова лікувала його жінок. Хоча небагато людей знають її долю, вона вважається першою полькою, яка займалася медициною, завдяки чому могла прожити. А при цьому навіть не закінчила школу.
Молодій Регіні ніхто не пророкував успіху. Коли вона народилася, жінкам було відкрито небагато шляхів. Головне – добре вийти заміж. Вона народилася у 1718 році біля Новогродка. Мала якусь базову освіту, але єдине, чим могла похвалитися, – це вміння читати та писати. Батьком дівчини був Йоахім Русецький, дрібний шляхтич, який узяв собі за справу честі знайти чоловіка непокірній доньці. Відповідно до розповідей, які збереглися до сьогодні, дівчину змалку тягнуло у світ. «Ще за молоду я рада була стріляти і завжди мала пістолети», – пише вона у своїх щоденниках.
На чотирнадцятий день народження Йоахім заявив доньці, що знайшов для неї чоловіка. Кандидатом став доктор Якуб Гальпір – лютеранин, відомий лікар та окуліст. Дружину він вважав домашньою служницею, а не партнеркою у справах. Регіна ж не могла подумати, що до кінця життя сповиватиме дітей і прибиратиме вдома.
Але весілля все-таки відбулося. Невдовзі вони виїхали разом до Стамбула.
Майже вбила чиновника
У новому місці Регіна могла розраховувати тільки на чоловіка. Не маючи заняття, вона допомагала йому в кабінеті. Гальпір звик, що дружина цікавиться його роботою, і почав її вчити професії.
«Пізніше її знання доповнили ще два ментори: турок та італієць із Мальти, який потрапив у турецьку неволю. Останній показав їй, як писати рецепти латиною, ознайомив із латинськими назвами трав, дав рецепти на «різні дефекти» і передав кілька медичних книг, зокрема «Concordancia et Muleriszta», «Minsycht», і гербарій. Після такого «приватного» курсу, маючи вроджену інтуїцію та легкість у контактах із людьми, вона успішно займалася чоловічою справою – медициною», – пише Йоанна Пухальська у книзі «Польки, які здивували світ».
«Успішно» – дещо натягнуто, тому що у Регіни було більше щастя, ніж точних знань. Вона нібито вміла вчуватися у хворобливі стани пацієнтів, діяла на них навіюванням і навіть, як кажуть історики, мала гіпнотичні здібності, вміло використовувала психотерапію.
Якогось дня, коли чоловіка не було, її попросили допомогти важливому чиновнику, «який п’ять днів як з уриною salve honore не ходив». Регіна не мала уявлення, що робити, тому поклалася на долю. Виписала фіалковий сироп, що був під рукою, написала детальну інструкцію й молилася, щоб він вижив до ранку. До того часу вона би вигадала щось інше.
На нещастя, Регіні було заборонено лікувати чоловіків, а чиновник був під наглядом головного лікаря Гекіма-паші. Якуб перелякався, коли про все дізнався. Якби пацієнт помер, це би поклало край їхній кар’єрі. Регіна могла тільки молитися за здоров’я чоловіка. Вона навіть хотіла втекти й перечекати найгірше. Невдовзі за нею прийшли із палацу хворого. Виявилося, що мікстура, яку вона виписала, не тільки не зашкодила, але й допомогла. Після консультації з чоловіком вона продовжила лікування.
Практика процвітала: якось вона вилікувала сліпу пральницю, потім імама, який страждав від корости на обличчі.
Після розлучення – підкоряти світ
Маючи 17 років, Регіна досягла немалого успіху. З часом її прийняли медики у Стамбулі, а багаті жителі пускали її до своїх палаців. Регіна стала лікаркою жінок у гаремах. Нескладно собі уявити, що життя білої польки у Стамбулі було винятковим явищем.
Дівчина народила Якубу доньку Констанцію, але подружжя не було щасливим. Гальпіру не подобалося, що дружина змагається з ним на професійній ниві. Вона ж вважала, що чоловік займається «єврейськими чарами». Вони розійшлися, а Регіна вирушила у світ. Вона доїхала до Адріанополя, де лікувала звичайних жителів. Потім – до Болгарії, де вилікувала дружину та сина місцевого хана, від якого в подяку отримала одяг, карету та кілька коней. У такій упряжі вона об’їхала ще кілька міст.
Якось несподівано з’явився чоловік. Він був хворим і вимагав догляду. Вони разом ненадовго поїхали до Боснії, а потім повернулися до Стамбула. Невдовзі Якуб помер.
Вдова жила цілком непогано, але вирішила повернутися до Польщі. Але на матір із малою дитиною не чекали з відкритими обіймами. Вдома у Регіни жили бідно. Вона намагалася шукати щастя сама. У Відні в неї закохався Йосип Ракоці. Хотів із нею одружитися, але вона й не думала про шлюб. Образившись, він привселюдно заявив, що полька шпигує. Щоб врятуватися, Регіна втекла на схід.
Вона виїхала до Туреччини, де надалі працювала лікаркою та підробляла нетиповим для жінки чином. Знайомий турок намовив її спільно викупляти полонених і перепродавати їх родинам. Регіна зробила п’ять таких операцій. Але за одного полоненого не прийшли гроші – хорунжого Юзефа Фортунатуса Пільштин. Він лишився з Регіною на довше.
Потрібно було небагато часу, щоб зрозуміти, що Юзеф не такий шляхетний, як заявляв до шлюбу. Дружину він перетворив на невільницю і де тільки міг повторював, що вона всього лиш лікарка, а він офіцер. Але він забував, що ця лікарка його утримувала.
У Юзефа були дві коханки (пральниця та господиня дому), дружина почала йому заважати. Він вирішив її позбутися не найвитонченішим чином. Якогось дня додав їй до їжі отрути. Як згадує Регіна: «У мене випали зуби, вилізло волосся, нігті стали трухлявими, навіть вся шкіра злущилася».
Симптоми швидко минули, але зламаного серця вже не вдалося вилікувати. Вони розійшлися, а Регіна лишила йому спільне майно.
Вона подорожувала до кінця життя. Була, мабуть, однією з перших польок, які відбули так багато заморських подорожей. «Якщо хтось боїться моря, це дитячий і смішний страх. Я, білоголова, була у морі кілька разів, але, з ласки Найвищого Бога, нічого мені не сталося», – згадує у щоденнику.
Усі записи вона розмістила в «Історії моїх подорожей і життя». Пише: «На честь та славу Богу у Святій Трійці Єдиному я складаю у жертву, що добре й зле, що мала та витримала, що повинна і матиму, усе це небові складаю у жертву, так теж цю книжечку вигадала своєю рукою написати і власним коштом подати у друк…»
Джерело: Wirtualna Polska
