«Колись хтось приніс бельгійські шоколадки, іншого разу – їжу для собаки. Стандартом є заготовки, каші або печиво. Це показує, що поляки стають більш вразливими й хочуть ділитися, а не викидати, хоча до ідеалу нам ще далеко», – розповідає одна із засновниць «Їжедільні» Кароліна Хансен. Щороку в Польщі псуються дев’ять мільйонів тонн їжі.

«Фудшеринг» примандрував до Польщі з Німеччини. Його творцем вважають Рафаеля Феллмера, котрий проїхав без грошей від Нідерландів до Мексики. Те, що він пережив під час мандрівки, спонукало його до думки, щоб після повернення створити спільноту, яка на місцевому рівні буде обмінюватися їжею. Ідея подіяла й виявилася настільки влучною, що сам Рафаель упродовж п’яти років живе, переважно, без грошей.

На польський ґрунт ідею «фудшерингу» привнесли Кароліна Хансен і Агнєшка Бєльська. Перша була волонтеркою Продовольчого банку, друга впродовж п’яти років працювала в Федерації польських продовольчих банків.

«Коли ми познайомилися, вирішили, що нас дратує те, наскільки багато їжі псується. Агнєшка, як і я, була переконана, що було б добре створити такі місця, де можна було б залишати їжу та ділитися нею з іншими», – говорить Кароліна. Поштовхом для них був німецький Інтернет-сервіс foodsharing.de, який об’єднує не тільки приватних осіб, а також магазини або ресторани.

У Німеччині, де ідея «фудшерингу» вже серйозно пропагується, обмін їжею відбувається як в публічному просторі, так і віртуальному. Інтернет-користувачі фотографують продукти, які хочуть комусь віддати, і публікують власні фотографії в мережі. Зацікавлені можуть звернутися до них і забрати продукти собі.

50 злотих щомісяця викидають до смітника  
«Ми поїхали на з’їзд волонтерів до Німеччини, щоб довідатися, як це працює, як це організувати. Ми хотіли познайомитися з тими, котрі це створюють, і поставити їм сотні запитань», – сміється Кароліна.

Статистика не обманює. Поляки в рік викидають до смітника дев’ять мільйонів тонн їжі, зокрема два мільйони – це продукти, що псуються в холодильниках і на індивідуальних кухнях споживачів.

Якщо перерахувати це на гроші, виявиться, що кожен поляк у місяць викидає до смітника в середньому 50 злотих. Після множення їх на 12 місяців одержуємо суму 600 злотих, а коли додатково порахуємо, скільки їжі в рік псує чотириособова сім’я, в результаті отримаємо приблизно 2 тисячі.

Такі цифри багатьох не лишають байдужими. Також існує другий бік медалі. Дослідження, проведені Польським фондом допомоги дітям, показують, що 800 тис. дітей у Польщі страждають від голоду або недоїдають. Тобто, якби їжу не викинули до смітника, а правильно нею розпорядилися, це допомогло би прохарчувати більшість сімей.

Польською – «їжедільня»
Після повернення з Німеччини Кароліна і Агнєшка розпочали діяти. Спочатку заснували профіль у «Фейсбуці». Окрім англійської назви «foodsharing», виникла польська – «jadłodzielnia» («їжедільня»). «Її придумала сестра нашої подруги. Після створення профілю в «Фейсбуці» ми розпочали запрошувати знайомих і знайомих знайомих. Ми зустрічалися, говорили, роздумували над найкращими місцями, обговорювали технічну та юридичну сторони питання», – розповідає Кароліна.

На першу зустріч у лютому прийшли 20 осіб, із них залишилася половина. «Багато осіб вважають, що те, що ми робимо, є чудовою ідеєю, із легкістю лишають «лайки» у «Фейсбуці», але набагато важче, меншою чи більшою мірою, залучити людей у роботу для цієї ініціативи чи догляд за пунктом. На щастя, охочих приносити і з’їдати те, що знаходиться на полицях і в холодильниках, все більше», –  сміється Кароліна.

Бельгійські шоколадки, але не сире м’ясо
Якою є ідея і в чому полягає діяльність «Їжедільні»? «Ми приносимо тільки те, що самі хотіли б з’їсти або нагодувати своїх близьких. Добрі, придатні для споживання продукти. Якщо комусь подарували чай, який йому не смакує, його сміливо можна віддати», – говорить Кароліна.

Серед продуктів, які потрапляють до «Їжедільні», переважають заготовки, каші та рис. Дуже часто це залишки після переселення чи генерального прибирання кухні. Також з’являється чимало екологічних продуктів.

«Мода на здорову їжу призводить до того, що ми частіше щось купуємо, тестуємо, але нам не завжди це смакує чи маємо на щось алергію», – зауважує вона.

Єдине, що не приймається, це сире м’ясо й алкоголь. Молочні продукти – тільки в термічних упаковках. «Важливо, щоб на упаковках був термін використання або інформація, коли щось було приготоване. Сире м’ясо – це винятково делікатний продукт, тому ми не хочемо ризикувати. Алкоголь ми не приймаємо, бо не перевіряємо паспортів», – пояснює вона. Серед нетипових продуктів, які потрапляли до «Їжедільні», були, наприклад, бельгійські цукерки та їжа для собаки. «Це демонструє, що ми думаємо не тільки про себе, а також про наших чотирилапих», – підкреслює Кароліна.

Під контролем «фуд-сейвера»
Перша «Їжедільня» виникла на факультеті психології Варшавського університету на вул. Ставкі, 5/7. Працює з 8.00 до 22.00 год. Чергові відкрилися на Волі, в Середмісті, у Празі Південній. 18 грудня відкрилася ще одна на вул. Каровій. Не лише у столиці знаходяться прихильники обміну їжею. Холодильники і полиці також можна заповнювати в Торуні, Кракові. «Чергові міста починають шукати відповідні місця, запитують про деталі. Потроху нас стає все більше», – говорить Кароліна.

Кожен пункт контролюється так званим «фуд-сейвером». Завданням такої особи є перевірка терміну використання продуктів, а також чистоти місця.

Кароліна зізнається, що після цих кількох місяців помітно, що їхня робота не минула даремно. «Я думаю, що свідомість поляків пробуджується, хоча треба ще над нею багато попрацювати. Це наша роль – усвідомлення, демонстрація приватним особам, трохи менше, фірмам, що варто це робити. Їжею, яка опиняється на полицях і в холодильниках «Їжедільні», може скористатися кожен. Ми не перевіряємо, хто скільки заробляє і чи має на це можливість. Якщо хтось поживиться тим, що знайде у нас, і якийсь продукт принесе йому радість – це чудово», – зазначає вона.

Також підкреслює, що «Їжедільні» не конкурують із жодними іншими акціями, а навпаки – підтримують і діють спільно. «Ми всі маємо одну мету, тож, навіщо змагатися», – додає вона.

Віддадуть їжу після свят
Однією з таких акцій є та, яку створила Марія Сколожинська під гаслом «Поділися їжею з безпритульними», яка рік тому здобула великий успіх. Цього року про бажання поділитися тим, що залишиться після свят, вже заявили жителі 17 міст. Усе вже майже готове. У Варшаві є для допомоги кільканадцять водіїв, котрі збиратимуть їжу. Як у столиці, так і в інших містах харчі можна занести до «Їжедільні».

Щоправда, правила є такими ж самими. Їжа має бути придатною для споживання. «Правду кажучи, я вже не можу дочекатися. Попередній рік, як і після Різдва, так і після Великодня, показав мені, що людей доброї волі є насправді дуже багато. Відгук був чималий. Якщо хтось хотів би допомогти в цій акції, може звертатися. Кожні робочі руки стануть у нагоді», – говорить Марія. Вона надіється, що в цьому році полиці та холодильники прогинатимуться під святковими наїдками. «Наша вразливість змінюється, і це є найбільшою перевагою моди ділитися їжею».

«Їжедільні» набирають популярності не тільки як міська мода, вони також є доброю навчальною формою. Про це може свідчити бодай акція, проведена в одній із познанських шкіл. У початковій школі № 51 було встановлено скриньку, до якої можна покласти бутерброд, який учні не мають охоти з’їсти, а взамін забрати той, який їм смакує. Канапки повинні бути цілісними, не надгризеними й не зіпсованими.

Джерело: tvp.info