Сучасні залізничні вокзали – це не тільки транспортні вузли. Це теж торгові, розважальні, культурні центри. Два вокзали у Поморському воєводстві – в Румі та Сопоті – мають сучасні бібліотеки.
Інтер’єр станції «Культура», громадської бібліотеки на залізничному вокзалі у Румі, було визнано цього року найкраще запроектованим у світі. Станція перемогла у міжнародному конкурсі «Library Interior Design Awards» у категорії об’єктів із відкритим простором.
Раніше проект помітили в Польщі, де він отримав друге місце в плебісциті «Брила року 2014».
Громадська бібліотека імені Флоріана Цейнови займає 80 % площі відновленого вокзалу. На 1500 кв. м розташовані, зокрема, зали для дітей і дорослих, читальний зал, художня та фотомайстерня, два конференц-зали та місце для громадських організацій. Станція «Культура» виникла у вересні 2014 р. у рамках програми «Бібліотека + Інфраструктура для бібліотек», яку координував Інститут книги у 2011–2015 рр. Програма дала можливість побудувати, модернізувати або розбудувати 243 бібліотеки в усій країні, зокрема 18 у Поморському воєводстві. Загалом видали 150 млн злотих, бібліотека в Румі отримала 735 тис.
Трирівневий простір відкритий: кожен може прийти, посидіти, почитати книгу, газету та піти далі. Бібліотека сполучена із залом очікування, тому їй личать залізничні акценти: зір зупиняється на великому вокзальному годиннику, канапи на першому рівні утворюють «купе», а книжкові полиці нагадують залізничні колії.
Інтер’єр приміщення був запроектований Яном Сікорою, який у розмові з «Rzeczpospolita» підкреслює, що проектування у старому будинку (вокзал у Румі було побудовано наприкінці 50-х років) створює певні обмеження, але, зазвичай, саме це надихає.
«Незалежно від того, чи ці обмеження виникають із ділянки та вимог консерватора (як буває у випадку архітектури), чи із функцій (як буває у випадку внутрішнього простору), проектування повинно починатися від аналізу місця. У випадку старого будинку дуже важливо добре його прочитати та знайти зв’язки між початковою та новою функціональністю, які будуть доданою вартістю, а не ускладненням», – говорить архітектор.
«Завдяки доданим вартостям, – відзначає Кристина Ласкович, директор Громадської бібліотеки у Румі, – сьогодні це місце, про яке усі знають. А раніше це був знищений брудний вокзал».
Доказом є цифри. В останні роки кількість читачів у Головній бібліотеці (тобто власне у станції «Культура») зросла з 4 до 6,4 тис. У цей же час збільшилася також кількість читачів у трьох філіях міської бібліотеки (з 7,3 тис. до 12,1 тис.). Це означає, що відсоток жителів Румі, які користуються бібліотеками, зріс із 16 у 2013 р. до 25,5 цьогоріч.
За кілька станцій від Румі ховається ще один читацький куточок. Сопотська медіатека також організована міською громадською бібліотекою і також розташована у приміщення залізничного вокзалу, але нового. За нею стоїть той самий архітектор.
У цьому випадку проектант обіграв курортний характер міста, тому поруч із типовою зоною для тихої роботи чи місцем для зустрічей за великим столом він подумав про зону із розкиданих робочих місць у формі пляжних плетених крісел, що дає крихту приватності та можливість відділитися від оточення. Є також дерев’яне підвищення біля панорамних вікон, що нагадує сопотський пірс – це пляжна зона, де можна навіть прилягти із книгою на лежанці. Усе виконано зі світлого дерева та у бежевих відтінках.
Сопотека, тому що так назвали цю «галерею медіакультури», буде поєднанням сучасної бібліотеки із центром культури, що містить у собі все, що має зв’язок із мистецтвом у широкому значенні, – зі словом, музикою та образом. «З одного боку буде об’єднувати різні матеріали, а з іншого – надавати доступ до сучасних інструментів», – анонсує Роман Войцеховський, директор бібліотеки.
«Кожен об’єкт – це інший контекст та інші виклики. Якщо старе приміщення вимагає зосередження на наявному genius loci, то робота над новим простором часто є вільною грою форм. В обох випадках потрібно пам’ятати про те, щоб проект був не просто естетизацією простору, але ніс також певні цінності. А в новому просторі часто їх складніше помітити – сучасна технологія виконання схиляє проектанта до простіших і більш очевидних рішень», – розповідає Ян Сікора.
Тепер його майстерня, «Sikora Wnętrza», зосереджується, зокрема, на проекті відновлення вокзалу Владиславова для культурних завдань. Візуалізація обіцяє чергове світле «морське» приміщення.
Джерело: Rzeczpospolita
