Польща
Меси українською мовою у Варшаві об'єднують вірян з усієї України

Меси латинського обряду українською мовою, які відбуваються у варшавському храмі Святого Яцека вже понад півроку, збирають щораз більше людей.

Меси латинського обряду українською мовою отці-домініканці у Варшаві відправляють із червня минулого року – раз на місяць. Спільнотою римо-католиків з України опікується отець Ярослав Кравєц, який є поляком, але знає українську мову, оскільки раніше служив у Києві та Чорткові. Тепер виникла потреба душпастирського служіння українцям, які переїхали жити до Польщі. Про це розповідає отець Ярослав Кравєц:

– Нас є приблизно 80–90 осіб: є і сім’ї з дітьми, і студенти, і люди похилого віку. Відомо, що їх завжди найменше, тому що емігрує, здебільшого, молодь. Так само дуже цікавим є те, що це люди майже з усієї України: є і римо-католики із західної частини України, Галичини, Поділля, є багато з Кам’янець-Подільської дієцезії, Вінниці, Києва, а також зі східних частин країни, Донецька. І це люди, які з радістю приходять до нас, тому що, коли вони приїхали до Варшави, а вони римо-католики, то шукали місця, де можуть зустрітися і разом молитися українською мовою.

Подружжя Мулярів із дітьми щоразу приходить на месу українською. Переїхали до Польщі з Хмельницького понад рік тому. Галина Муляр зазначає:

– Коли життя так склалось, що ми переїхали до Варшави, то я зіштовхнулась з проблемою, яка дійсно була для мене важкою: я не могла пережити служби Божої польською мовою так, як переживала її в Україні. І просто спочатку дуже страждала. І коли нам родина повідомила, що є служби українською мовою, то із задоволенням згодилась приїхати, – і ввійшовши до храму, відчула таке тепло, таку любов, які огорнули мене в той момент, я майже всю службу плакала. Бо мені того не вистачало. І Богу дякую за таку можливість. Також мала проблему зі сповіддю, коли не могла посповідатися. Тут я змогла це зробити. І дякую за те, бо насправді, дуже мені важко дається з мовою. Оскільки я тут не можу поки спілкуватися повноцінно польською. А це мені необхідно: сповідь і причастя. І завдяки цій спільноті, завдяки священикам, які нам служать українською мовою, я це можу зробити.

Чоловік Галини Роман Муляр також цінує те, що вони можуть брати участь у месі рідною мовою:

– Хочу подякувати спільноті отців-домініканців, які дають нам можливість переживати службу Божу українською мовою. Тут є сповідь, тут є причастя, тут кожне слово зрозуміле. Дуже багато українців, які є у Варшаві, приходять на цю службу просто для того, щоб почути Ісуса Христа своєю рідною мовою.

Під час передріздвяного посту відбулися перші триденні реколекції для спільноти, котрі виголосив отець Микола Лучок, домініканець, який служить у Львові. Каже, що від самого початку вболівав за цю справу:

– Я навіть на самому початку сказав отцю Ярославу: якщо будуть адвентові реколекції, то я перший приїду. Тобто навіть ще не було, можливо, в планах реколекцій, але я вже пообіцяв, що приїду, тому що десь у серці відчував, що це несамовита Божа справа, яка відбувається.

Зі сповідей, з розмов, зі служби Божої видно, що це щось особливе – молитися чи спілкуватися рідною мовою. Натомість мені здається, що тут є теж певна місія: для чого ми громадимось довкола української меси, якщо кожний собі може бути теж в якійсь парафії, де відбуваються меси польською? Але є щось таке, що, якщо ми походимо з однієї країни, то теж можемо підтримувати і краще розуміти один одного, бо завжди є щось таке як історична ментальність, як певне взаєморозуміння і взаємодопомога.

Отець Микола Лучок ділиться тим, якою побачив новоутворену спільноту при храмі Святого Яцека:

– Я з багатьма людьми познайомився, питав їхню історію. Цікавим було те, що більшість людей або майже всі – це глибоко практикуючі люди, з багатолітнім християнським досвідом. Серед них є люди, які в Україні були лідерами якихось рухів: чи то харизматичного руху, чи «домашньої церкви». І тому я побачив, що це дуже зрілі люди, які знають, що приходять на літургію, щоби не тільки виконати свій певний обов’язок, але щоби бути у взаєминах з Ісусом. Тому, мені здається, ця спільнота може розростись, що вони не тільки один раз на місяць матимуть месу українською, але і протягом місяця, можливо, започаткують якусь групу: чи то молитовну – адорацію, чи біблійну. Тобто я бачу, що ця група є такою, яка, скоріш за все, розвиватиметься, не стоятиме на місці.

Душпастир спільноти отець Ярослав Кравєц розповідає, що постійно старається запрошувати у гості священиків з України:

– Вдалося також зробити презентацію книжки отця Миколи Лучка, яку видало українською мовою видавництво домініканців з Києва «Кайрос». Це книжка «У пошуках Істини», в якій є дуже мудрі речі про духовне життя. Сьогодні є з нами отець Маріуш Кравєц, який є паулістом, це згромадження Римо-католицької церкви («Товариство Святого Павла», – прим. ред.), який має у Львові видавництво. Також він привіз з собою трохи україномовної духовної літератури. Це дуже важливо, щоб люди, які зараз є в Польщі, мали доступ до слова. Особливо це важливо для нас, домініканців. Ми є орденом в Католицькій церкві, який дуже цінує слово. Це слово, яке ми проголошуємо під час меси, під час реколекцій, а також це слово, яке є записане в книжках, часописах. І я дуже радий, що ці книжки, духовна література з України доступна для нас. Ми створили маленьку бібліотеку, де є трохи україномовних книжок про життя, релігію, віру, Святе Письмо, різні сімейні проблеми. Це також якась допомога для людей.

У планах є наступні реколекції, зустрічі, пов’язані з презентацією книжок про домініканців і не тільки.

Як говорить отець Ярослав Кравєц, традиційними стали й спільні чаювання:

– Такою важливою частиною нашого буття разом є зустрічі, які відбуваються завжди після меси. Більш ніж половина людей ще залишається і ми разом п’ємо чай, а, передусім, маємо можливість просто поспілкуватися, пізнати один другого.

До нас приходять різні люди: є й родини, є й люди, які тут самі. І думаю, що однією з причин, чому вони сюди приходять, є те, що людина завжди хоче знайти когось, з ким може порозмовляти, тому що в еміграції дуже суттєва проблема – це самотність, яка, як думаю, не чужа емігрантам з України, які зараз мешкають у Польщі.

Звісно, маємо різні потреби: і людські, і духовні. Але те, що нас єднає, я переконаний, – це віра і бажання молитися, може, не виключно, але час від часу рідною мовою.

Створено також хор, спів якого можна почути на месах. Яна Кротович, яка походить із Шепетівки Хмельницької області та живе у Варшаві вже п’ять років, коли почула про можливість співати в українському хорі та допомагати молитися іншим, одразу долучилася:

– Зі сторони учасника хору, можу також сказати, що дуже радію, бо ми всі зібрані з різних куточків України. І ми так збагачуємося досвідом і ріднимося. Зараз всі ці люди мені такі близькі та рідні. Бачу відчутний розвиток: і в кількості людей, і в якості прихожан. Віра міцніє, віра зростає, і класно, що люди долучаються. Було б добре, щоб кожен один одному ще переказував. Маю надію, що ми ще будемо розвиватись, і нас буде більше, ми міцнітимемо.

Нагадаємо, римо-католицькі меси українською мовою відбуваються кожної першої неділі місяця о 13.30 у храмі Святого Яцека у Варшаві.

Детальну інформацію про кожну месу можна знайти на сторінці у Facebook «Меси українською мовою у Варшаві».

Джерело: Polskie radio dla zagranicy

Схожі публікації
Поліцейські вважають це позитивним профілактичним рішенням.
Форум української молоді, який уперше провели у Варшаві у 2024 р., перетворюється на традицію.
Варшавський ринок житла щойно подолав чергову символічну межу. Середня пропонована ціна нового житла уперше перевищила рівень у 20 тис. злотих за квадратний метр.
Чи дійсно незабаром вулицями Варшави прогулюватимуться динозаври, а неандертальці почнуть влаштовувати полювання? Польська академія наук щойно запустила проєкт Музею природничої історії у Варшаві.
Аеропорт Шопена у Варшаві має дуже вдалий місяць. У квітні столичний аеропорт обслужив майже 2 млн пасажирів, зафіксувавши чергове зростання порівняно з минулим роком.
Національна опера у Варшаві готує одну з головних прем’єр сезону – твір українського композитора Максима Коломійця, присвячений матерям, які рятують своїх дітей із російського полону.
Пленерна виставка «Совєти в Польщі. Чи так виглядає визволення?» стала відповіддю на російську дезінформацію та маніпуляції історичними фактами.
У Варшаві з нагоди Всесвітнього дня книги підготували незвичайну атракцію для пасажирів громадського транспорту.
Учора, 19 квітня, відбулися заходи з нагоди 83-ї річниці повстання у Варшавському гетто.