«Традиція різдвяних вертепів не згасає, доки її підтримують корифеї; колись вертепи виготовляли лише чоловіки, сьогодні ж цим заняттям цікавиться все більше жінок», – розповідає РАР Анна Шалапак, краківська художниця і єдиний вертепознавець у Польщі.
Популярність вертепам, або ж шопкам, приніс Конкурс краківських вертепів, котрий проводять під Вавелем із 1937 р. Конкурс приваблює як місцевих, так і гостей Кракова.
Історія відомої краківської шопки бере свій початок у ХІХ ст., завдяки будівельникам із Кроводжа і Звєжиньца (приміських краківських сіл, тепер районів міста), котрі почали виготовляти шопки, щоб заробити в осінньо-зимовий період.
Виготовлення переносного лялькового театру у вигляді багатоповерхового будинку було дуже популярним до Першої світової війни. Потім ця традиція трохи занепала, але у 1937 р. її відроджено та організовано Конкурс краківських вертепів. Із того часу, із короткою перервою під час окупації, традиція живе, змінюється, розвивається.
«Спочатку виготовлення вертепів було виключно чоловічим заняттям, але зараз багато жінок, молодих жінок, цікавляться ним», – зазначає Анна Шалапак, єдиний вертепознавець у Польщі. Пані Шалапак – художниця кабаре «Пивниця під баранами», доктор гуманітарних наук, автор кандидатської дисертації про краківську шопку на тлі європейської.
До Конкурсу краківської шопки щороку долучаються нові люди різного віку, з різних куточків країни, хоча найбільше з Малопольщі. Дійство проходить на Головному ринку. Після того, як заграє маріацький хейнал, майстри представляють свої вертепи на сцені та під час яскравого хороводу. Потім усі роботи можна оглянути на виставці у Палаці Кшиштофори.
Характерною рисою краківських шопок є відтворення антуражу цього міста. Зазвичай, шопки мають вежі краківських костелів, зокрема Маріацького, та інших будівель, наприклад Вавелю. У світі вертепів можна зустріти не лише біблійних героїв, але й персонажів, пов’язаних із містом, як наприклад Лайконік чи вавельський дракон.
Із розвитком цивілізації змінюються й матеріали, із яких виготовляють шопки. Сучасні конструкції механічні, часто оснащені електронікою. Впродовж багатьох років характерним матеріалом для виготовлення шопки є фольга.
На думку Анни Шалапак, традиція краківської шопки надалі живе і розвивається. «Корифеї задають їй тон», – каже вона і пояснює, що найстарші майстри за будь-яких обставин у грудні виставляють свої роботи на конкурс.
В архітектурі краківських конкурсних вертепів найчастіше прослідковуються готичні елементи, але можна натрапити і на прояви ренесансу. «Я з нетерпінням чекаю, коли у шопках почнуть з’являтися елементи модерну», – говорить вертепознавець.
Джерело вертепу потрібно шукати в найдавнішій християнській історії та культі великого таїнства народження Сина Божого. Велику заслугу приписують Святій Олені, яка в ІV ст. у базиліці Народження Божого у Віфлеємі поставила ясла на тому місці, де, на її думку, народився Ісус. Це був початок культу народження Христа, яке відбулося, відповідно до традиції, 24 грудня.
Першою шопкою вважають ту, котру в 1223 р. у передріздвяну ніч створив у італійському містечку Греччо Святий Франциск з Асижу. Франциск хотів наблизити до бідних людей історію про народження Ісуса. У гірській печері відбувся вертеп, героями якого були біблійні персонажі. А перша шопка, яка складалася з окремих рухомих фігур, що представляли конкретних осіб, була виконана Арнольдом ді Камбіо в 1289 р. для римської базиліки Санта Марія Маджоре.
Із часом, за прикладом францисканців, шопки поширилися європейськими католицькими країнами, а також у Південній та Центральній Америці.
Найвідомішою у світі є неапольська шопка. Вона відтворює Неаполь і його околиці. Такі статичні шопки найчастіше виготовляють із кольорової випаленої глини. Виступають у них персонажі Святої сім’ї, Три королі, пастухи, звірі, неапольські ремісники за роботою. Першу неапольську шопку було встановлено в XIII ст. у костелі Санта дель Презепе.
Джерело: Dzieje
