Один раз надане право потрібно берегти, потрібно про нього дбати та пам’ятати, що в будь-який момент може виникнути потреба стати на його захист.

Почнімо із того, що жінки не отримали громадянські права в подарунок за свою участь у Першій світовій війні. Це не був подарунок від люблячого «дядька Юзка» (Юзеф Пілсудський – МІ), а результат багаторічних зусиль і тиску багатьох жінок.

Що цікаво, вплив на це мали дії як у Польщі, так і у світі. Жінки усього світу працювали задля рівності жінок і чоловіків у правах. Рух суфражисток ставав реальною силою. Спершу із нього насміхалися, потім ним легковажили і, нарешті, взяли до уваги, здебільшого, завдяки чоловічим голосам підтримки.

Як казав Ганді: «Спочатку вони ігнорують тебе, потім сміються з тебе, потім борються проти тебе, а потім ти перемагаєш». Так було, наприклад, у Великобританії, де одна із відомих борчинь за права жінок Еммелін Панкгерст постійно опинялася за гратами за пікетування владних органів. У в’язниці вона влаштовувала голодний страйк. За її життя боялися охоронці, щоб вона не померла, – тоді був би справжній скандал! – годували її примусово, як гуску: запихали в горло трубку та вливали суп. Її перемога та перемога її соратників настала лише після 1928 р., коли жінки отримали повні виборчі права.

Декрет Юзефа Пілсудського
А в Польщі? Права жінок там вибороли 28 листопада 1918 р. внаслідок декрету тимчасового керівника держави Юзефа Пілсудського. Перші вибори за участі жінок відбулися 26 січня 1919 р. Що цікаво, у Польщі боротьба суфражисток відбувалася більш-менш у той же час, що й у решті регіонів світу, але успіх прийшов значно раніше, ніж, наприклад, у Сполучених Штатах.

Важливою постаттю, яка долучилася до цього стану речей, була Пауліна Кучальська-Райншміт. У своєму листі до «Ster», редакція якого знаходилася у Варшаві, вона проголошувала статті, які стосуються прав жінок. Була друга половина XIX ст. Пізніше важливу роль у зміні декрету відіграв З’їзд жінок у 1917 р., який показав, що жінки можуть творити вагому політичну силу.

У спогадах Александри Пілсудської, другої дружини маршалка, чітко помітно, що це, зокрема, завдяки ній польки можуть голосувати та сидіти на лавах Сейму.

«Затята феміністка, як любила себе називати, захищала в першу чергу питання активної участі жінок у війську. Юзеф Пілсудський же говорив, що жінки не будуть раціонально використовувати своїх майбутніх прав, тому що «психіка жінки природньо консервативна, і на неї легко вплинути». Схоже було і з активними та пасивними виборчими правами – для чого нестабільним істотам можливість приймати рішення? Однак власне маршалок Пілсудський, посилаючись на прем’єра Морачевського, зробив внесок у надання жінкам виборчих прав і можливості засідання в парламенті. Перша стаття виборчого декрету інформує, що «виборцем є кожен громадянин держави, незалежно від статі». І жінки скористалися цим правом одразу. (…)

Джерело: Polityka
Фото: Shutterstock