У мережі пунктів продажу кебабів у Любліні зможуть працювати лише поляки з правими поглядами або ті, хто не цікавиться політикою. Закон забороняє роботодавцям вимагати надати таку інформацію не тільки у підлеглих, але й у кандидатів на роботу. Проте в запланованих поправках до трудового законодавства передбачається, що для “добра працівника” керівництво може дізнатися про нього більше.

“Справжній кебаб у правдивого поляка” (“Prawdziwy Kebab u Prawdziwego Polaka”) шукає в Любліні охочих працівників. Власник зацікавлений позитивними відповідальними особами із польським громадянством і правими політичними поглядами. Допускається також повна аполітичність.

“Це явний прояв дискримінації. У цьому випадку застосовуватиметься законодавство та прецедентні вироки трудових судів”, — зазначив Арвіт Медніс із факультету права та адміністрації Варшавського університету та юридичної канцелярії “PwC Legal”.

Слова експерта підтверджує ст. 123 Закону про сприяння зайнятості та установи ринку праці: “Хто через стать, вік, інвалідність, расу, релігію, національність, політичні переконання, етнічне походження, конфесію чи сексуальну орієнтацію відмовляється приймати кандидата на вакантну посаду чи місце професійної підготовки, карається штрафом не менше 3000 злотих”.

Медніс додає, що трудове законодавство визначає типи даних, які роботодавець може вимагати. Це стосується як працівників, так і кандидатів на працевлаштування. “Це, зокрема, ім’я, прізвище, персональний номер PESEL, освіта та дані про кар’єрний розвиток. Забороняється вимагати усі інші дані, яких у цьому списку немає”, — сказав він.

Згода працівника на надання даних

Однак незабаром повноваження роботодавців у цій сфері можуть збільшитися. Запланована зміна до Трудового кодексу Польщі дозволить їм збирати додаткові дані. “За умови, що ці дані збиратимуть за згодою працівника, а одержання таких даних буде для працівника корисним”, — пояснив Медніс.

Запропонована передумова згоди, на думку експерта, може стати прогалиною для довільного використання нового закону.

“Наші суди завжди казали, що згода у відносинах роботодавець-працівник на практиці не є добровільною. Ми можемо погодитись, а потім сказати, що роботодавець примусив нас надати згоду, інакше би його ставлення до нас стало би гіршим”, — зауважив співрозмовник “Forbes”.

Він відзначив, що згода, яка не є добровільною, у рамках законодавства про захист персональних даних означає фактичну відсутність згоди. “Було би краще, якби законодавство визначало, які дані можна збирати і для чого. Якщо я наймаю працівника складу, то повинен знати, що раніше він не був засуджений за крадіжку”, — додав Арвід Медніс.

Він підкреслив, що роботодавці вже отримують більше даних про працівників, ніж ті, що вказані в Законі про працю. “Я не знаю роботодавця, який би дотримувався цього положення. Усі проводять опитування, оцінки, збирають різні дані”, — сказав він.

“Forbes” намагався зв'язатися з авторами дискримінаційного оголошення. Безрезультатно.

Джерело: Forbes