«Звисач чоловічий оздобний» – такий торговельний термін вживали в 70-х роках у Польській народній республіці. Пуристи, які боролися за цілковите усунення з польської мови запозичень, не дуже поспішали ознайомитися з історією цього елементу гардеробу. Інакше вони би довідалися, що це винахід, розповсюджений Європою слов’янами-хорватами, хоча тоді би сказали «югославами».
Упродовж тисяч років шию прикривали різними способами, використовуючи шалі чи смуги полотна. З часом практична функція отримала декоративний характер.
Новітня історія краватки сягає часів Тридцятилітньої війни (1618–1648 рр.), коли хорватські найманці на французькій службі викликали захват жителів Парижа, зокрема й молодого короля. Ось так солдати, яких у Франції називали «croates» (кроати) і котрі, своєю чергою, представлялися «хорватами», спричинили утворення назви нового елементу гардеробу – «cravate». Мереживну краватку вже у семилітньому віці почав носити король Людовик XIV, а за ним і весь двір прийняв нову моду.
Варто зауважити, що з того часу краватками називали всі види смуг тканини, які зав’язували під шиєю різними способами. Краватками були також і ті види, які в наш час розглядають окремо: шийні хустинки та жабо, мереживні фалди яких вимагають чимало зусиль, аби їх гарно укласти.
Форма краваток була спрощена під кінець XVII ст. За переказами, під час битви під Стенкерком, 3 серпня 1692 р., на табір французьких солдатів на світанку зненацька напало вороже військо. Не маючи часу на витіювате плетення чергових шарів тканини, французи недбало пов’язали краватки під шиєю, а кінці, що звисали, запхали під поли жилетів. Солдати Людовика XIV битву виграли, а цей спосіб зав’язувати краватку став надзвичайно популярним.
Цікаво, що до поширення багатьох елементів гардеробу долучилися військові. У XVII ст. саме солдати завели моду на спеціальні елементи прикриття шиї, виготовлені зі смуг шкіри. У деякій мірі вони захищали від ударів шаблею чи багнетом. Із часом ці шкіряні паси почали прикрашати смугами тканини. Краватки, а власне кажучи галстуки («halstuch» – з нім. шийна хустинка), знову з’явилися у європейських салонах під кінець XVIII ст., разом із англійськими туристами, їх іще називали «макароні». Нащадки багатих родів, вони в популярних тоді мандрівках європейськими столицями та містами Італії поширювали моду, підглянуту ними в різних куточках континенту.
ХІХ ст. – це час тріумфу краваткових винаходів. Експериментували з тканинами, вузлами, довжиною. У 1818 р. був виданий підручник «Neckclothitania», у якому містилося 14 різних способів в’язання краваток. Період промислової революції довершив спрощення форми – перемогла краватка в модифікації, найбільш наближеній до сучасної. І хоч іще пробували запроваджувати такі інновації, як «краватка Аскот» (різновид краватки середньої довжини з широкими загостреними кінцями), проста форма безроздільно панує вже півтора століття.
Джерело: pb.pl
