Тюлені відчувають безпосередньо на собі кліматичні зміни. Вже багато років ці тварини допомагають науковцям зрозуміти вплив середовища Антарктиди на решту світу.

Дослідники клімату часто називають Антарктиду термостатом Землі. Це тому, що скований льодом материк відіграє ключову роль у регулюванні погодних змін на всьому світі.

Однак дуже низькі температури і віддаленість не полегшують роботи вчених у дослідженні впливу змін в Антарктиді на решту планети. Група дослідників з колективу Sea Mammal Research Unit із університету University of St. Andrews в Шотландії звернулася по допомогу до постійних жителів льодового краю, а саме до тюленів. Цим тваринам морозний клімат не перешкоджає, а в холодній воді вони можуть занурюватися глибину навіть 900 метрів.

Тюлені допомагають багато років

Оснастивши тюленів спеціальними датчиками, вчені можуть не тільки спостерігати за їх поведінкою, але й збирати дані з важкодоступних для людини частин океану. Зібрана інформація дозволяє їм дізнатися більше про Антарктиду та про її вплив на зміну клімату.

Тюлені допомагають вченим з 2004 року. У воді на них полюють зокрема косатки, але на суші вони почуваються в безпеці, адже їм не загрожує небезпека з боку ніяких хижаків. Тому люди можуть без проблем наблизитися до них настільки близько, щоби встановити датчик. Тюлені не бояться, тому й не втікають.

Операція не завдає шкоди

Тварин унерухомлюють за допомогою видувної трубки зі стрілкою з медичним препаратом, а потім до хутра ззаду голови приклеюють датчик завбільшки зі смартфон. Науковці запевняють, що операція не завдає шкоди тюленям і не впливає на їх соціальне життя. Більш-менш через рік датчик втрачає клейкість і відпадає від хутра. Особи, які відповідають за встановлення, стараються, щоби процес був якомога коротший і не призводив додаткового стресу. Зараз встановлення одного датчика триває максимально 10 хвилин. Науковці працюють над подальшою мініатюризацією пристрою.

Коли тюлені плавають в океані, датчики збирають дані про глибину, температуру, солоність води в окремих місцях. Після виходу на поверхню ці дані передаються вченим за допомогою супутника. Зібрану інформацію потім використовують центри прогнозування погоди, зокрема Британське метеорологічне бюро і Європейський центр середньотермінових прогнозів погоди.