Коли здавалося, що більше міжнародні проблеми Польщі не загрожують, що у закордонних відносинах трапилося усе, що могло, і Польща зможе поволі відбиватися від дна, у Варшаві з’явився Міхеїл Саакашвілі.
А разом із ним – проблеми української внутрішньої політики. Тільки цього тут не вистачало – стосунки із Києвом і так достатньо натягнуті через історію, віком у кілька десятків років. А тепер Варшава ще й стала місцем, звідки Саакашвілі веде свою гучну кампанію проти української влади. І, меншою мірою, проти грузинської.
І в Грузії, де він був президентом у 2004–2013 рр., і в Україні, де він був головою Одеської ОДА, він є найбільш відомим у світі опозиціонером. Це не означає, що Саакашвілі найгрізніший.
На його прес-конференцію у Варшаві прибуло багато фоторепортерів, зокрема із західних ЗМІ. Вони почули, що Україною керують “бандити”, яких він, Саакашвілі, посадить до в’язниць після нової народної революції. Президенту Петру Порошенку Саакашвілі закинув, що той молдаванин, а не українець.
Варшава як центр поливання брудом Києва та Тбілісі, особливо в часи московського неоімперіалізму, звучить не дуже добре. На жаль, цей центр з’явився в Польщі, попри бажання поляків. Це українці депортували Саакашвілі й підкинули його Польщі. І вони, відправляючи політика, який колись мав добрий імідж у Польщі, і він, використовуючи ці позитивні асоціації для політики, яка ставить під сумнів законність київської влади, поставили польський уряд у дуже незручне становище.
Польському уряду складно видворити із країни політика, скажімо, до Грузії, де той потрапив би за ґрати. Адже Саакашвілі вважався другом Леха Качинського та вісім років тому героїчно дістався на похорон польського президента через Атлантичний океан і крізь вулканічний пил. Однак важко ігнорувати те, що із польської території він закликає до повалення влади в сусідній державі, яка є дуже важливою для безпеки регіону. Тому хтось має пояснити Саакашвілі, що варшавський клімат йому не дуже підходить.
Джерело: Rzeczpospolita
