Грізний конкурент переймає польські експортні ринки; про це попереджають садівники. Не всі – частину галузі заспокоюють стабільні статистичні дані.

Українські садівники планують витіснити європейських. Українська компанія «Vinigrette» власне увійшла зі своїми яблуками на скандинавський ринок, а перед цим – на британський. Про це повідомив галузевий портал Freshplaza.com. «Україна збільшує виробництво високоякісних фруктів, багато компаній працюють над просуванням своєї продукції в надії витіснити польських та італійських конкурентів», – резюмує портал.

«Це не подих конкуренції за плечима, це дихання дракона. Цього року польські садівники через заморозки пропонують на 40 % менше товарів, ніж зазвичай, тому попит на польські яблука повинен бути величезними, але так не є. Одна із причин – українські виробники», – каже Міхал Ляхович, президент виробничої групи «La Sad».

«Однак Україна – це природний постачальник на східні, а не західні ринки. На неї не поширюється російське ембарго, тому вона може продавати продукцію в Росію. Також вона все активніше забезпечує продукцією пострадянські ринки. Я не вірю у витіснення нас із Заходу», – додає Мірослав Малішевський, президент Асоціації польських садівників.

Спокій у статистиці

Згаданий порталом «Freshplaza» український «Vinigrette» хвалиться співпрацею з фермерами, що мають 5 тис. га землі, і річним обсягом продажу 250 тис. тонн фруктів і овочів. Маріуш Дзівульський, фахівець відділу економічного аналізу в банку «PKO BP» переконує, що українська конкуренція не в змозі серйозно загрожувати Польщі, принаймні зараз.

«Україна виробляє близько 1,1 млн тонн яблук на рік, зокрема десертних і промислових. За даними українського статистичного управління, ця кількість істотно не змінюється. Динамічне зростання було помітне до 2012 р. Протягом деякого часу чути, що Україна багато інвестує в сади, але поки що у статистиці не видно збільшення поставок сировини. У галузі говорять також про спроби наймання польських і голландських садівників для співпраці у створенні садів в Україні та збільшення попиту на дерева польських розсадників», – каже Маріуш Дзівульський.

Міхал Ляхович підкреслює, що молоді українські сади вже плодоносять, а їх багато. «Конкуренція зростає з кожним сезоном. Одержувачі вже говорять про те, що українські яблука гарніші або дешевші при схожій якості. В Україні у галузь інвестували люди, що заробили капітал в іншому бізнесі. Вони одразу створюють великі фруктові сади, наймають консультантів із Польщі та Західної Європи. Тому вони зможуть боротися з польськими виробниками», – каже глава «La Sad».

Кілограм за кілограм

У короткостроковій перспективі Маріуш Дзівульський очікує посилення конкуренції на ринку яблучного концентрату, а не свіжих яблук. Із ним погоджується Мірослав Малішевський.

«У цьому сезоні до Польщі було привезено також велику кількість вишень і слив, що, безсумнівно, доводить, що виробництво фруктів в Україні зростає», – говорить глава Асоціації польських садівників.

«У довгостроковій перспективі українці мають низку переваг: добрі умови для виробництва яблук і набагато більш низькі витрати на робочу силу. Проблема – це логістика, слабкі можливості для зберігання яблук та недостатні інвестиції у сади», – додає експерт «PKO BP». Міхал Ляхович нагадує, що деякі переваги українських виробників є слабкими місцями у польських.

«Ми всі нарікаємо на відсутність робочої сили, рятуємося сезонними робітниками з України. Однак їх досі замало, а ми платимо їм більше, ніж вони заробили би вдома. Українські садівники мають доступ до людей на місці», – підкреслює президент «La sad». Маріуш Дзівульський каже, що дотепер експорт яблук із України не був великим. Але зменшувався імпорт.

Україна колись багато купувала у поляків, а тепер стає все більш самодостатньою.

«Це не лише питання розвитку українських садів. Великі інвестиції також можна побачити в Росії, Казахстані, а Грузія нещодавно шукала в Польщі фахівців із розвитку сектору садівництва. Очевидно, що кожен кілограм, вироблений у цих країнах, – це зменшення продажів польських садівників», – підсумовує Міхал Ляховіч.

Українські продукти не завалили Польщу

Виробники зернових, курятини та солодощів боялися, що українці завалять Польщу дешевими продуктами. Але у страху очі великі.

На відміну від садівників, польські виробники круп не боялися української конкуренції на західних ринках. Однак вони уявляли собі картину заповнення польського ринку дешевою сировиною, обвалу цін і проблем, пов’язаних зі збутом вітчизняної продукції. У наступних сезонах дійсно було збільшення імпорту, але лише поблизу кордону. Про витіснення із зовнішніх ринків польського зерна українським навіть не йшлося.

Виробники курятини також нарікали, що українська продукція, навіть після відрахування мита є дешевшою, ніж польська, тому що українські виробники використовують дешевше зерно та робочу силу, а їхні підприємства значно більші. Вони також побоювалися, що м’ясо заповнить польський ринок, але сумнівалися у вигідності експорту в західні країни ЄС. Схожі острахи були й у виробників солодощів. Жодна з цих груп не говорила про посилену польсько-українську конкуренцію на ринках ЄС.

Із січня 2016 р. діє угода про зону вільної торгівлі України і Європейського Союзу. Коли вона набирала чинності, Міністерство розвитку Польщі стверджувало, що це, зокрема, шанс на рівні умови у доступі до українських тендерів, наприклад в галузі інфраструктури, транспорту та освіти. Це також нижчі митні ставки й нові можливості для постачальників послуг, тому що Україна адаптувала законодавство до рішень ЄС у сфері фінансових послуг, телекомунікацій, поштових і кур’єрських послуг.

«Угода одне, а ринкові реалії – інше. Звичайно, вона поліпшила торговельні відносини ЄС, зокрема Польщі, з Україною, але не було жодного буму. Україна не використовує багато можливостей для експорту в ЄС. Деякі з виділених їй квот закінчуються в січні або в першому кварталі, в той час як інші залишаються невикористаними протягом всього року. Перший випадок – це, наприклад, мед і птиця, при чому квота на м’ясо є дуже низькою. Що стосується інших категорій продуктів харчування, є проблеми із виконанням європейських стандартів безпечності харчових продуктів, санітарних та фітосанітарних норм», – говорить Гжегож Сєлєвич, головний економіст «Coface» у Центральній Європі.

Великі надії, пов’язані з угодою, мали польські перевізники.

«Хоча ключовими для них є європейські клієнти, східні ринки цінуються за вищий прибуток та швидкі готівкові розрахунки. Однак тут не помітно особливого пожвавлення. Україна лишається торговельним партнером із високим ризиком. Ми підняли оцінку країни до C (третя знизу оцінка за 8-бальною шкалою, – ред.), що є поліпшенням, але означає, що Україна досі займає низьку позицію», – додає Гжегож Сєлєвич.

Фахівці Міністерства розвитку Польщі до перспективних напрямків на українського ринку постачання машин і обладнання для енергетики, сільськогосподарської та харчових промисловості й будівництва. Польські компанії можуть також шукати собі місця під сонцем в Україні в постачанні та виробництві побутової техніки, одягу, косметики і фармацевтичних препаратів, а також у сфері послуг.

Джерело: Puls Biznesu