12 листопада 1986 р. у дев’яносторічному віці у в’язниці в Барчево помер Еріх Кох, німецький нацистський сановник, відповідальний за злочини проти польського, єврейського й українського народів.
Еріх Кох був одним із найжорстокіших і найбрутальніших нацистських керівників. У НСДАП вступив у 1922 р. Коли 1933 р. до влади прийшли фашисти, його обрали обер-президентом Східної Пруссії. У 1941–1944 рр. Кох очолював також цивільну адміністрацію Білостоцького округу і був рейхскомісаром Третього Рейху в Україні.
Він відповідальний за геноцид польського, єврейського та українського народів під час Другої світової війни. Після припинення воєнних дій переховувався на території Західної Німеччини.
У 1949 р. Коха заарештувала британська військова поліція. Його екстрадиції вимагали Польща й Радянський Союз. У січні 1950 р. злочинця передали польській стороні.
У наступні роки, аж до судового процесу, Еріх Кох перебував у в’язниці без вироку. У Воєводський суд Варшави його викликали лише наприкінці жовтня 1958 р.
На першому судовому засіданні Кох заявив: «Я нікого не вбивав, я не винний, а про ті всі жахи, які скоювали німці, вперше дізнався лише тут, у залі судових засідань».
Процес тривав приблизно п’ять місяців і завершився 9 березня 1959 р. Того дня головуючий суддя Едвард Бінкевич зачитав вирок: «Від імені Польської Народної Республіки (...) визнаю Еріха Коха винним у злочинах (...), скоєних у період із 1 вересня 1939 р. до квітня 1945 р. на території Речі Посполитої, приєднаної до Східної Пруссії, – у так званих Цехановському і Сувальському округах, а також на території так званого Білостоцького округу, де він перебував на посаді гауляйтера НСДАП, а пізніше – керівника цивільної адміністрації Білостоцького округу, опираючись на політичні, національні та расові погляди, з власної ініціативи втілюючи злочинні вказівки керівних органів Третього Рейху і НСДАП, переступаючи елементарні юридичні та моральні закони співжиття людей і зловживаючи повноваженнями військового окупанта всупереч вимогам міжнародного права, брав участь у вбивствах цивільних осіб, ретельно запланованих, підготовлених і організованих, заохочував до злочинів і надавав допомогу у вбивстві осіб, яких гітлерівський режим вважав перешкодою для утримання і зміцнення фашистської влади на окупованих польських землях...»
Оголошуючи вирок, судді заявили, що за часів правління Коха на згаданій території загинули не менш, ніж 72 тис. осіб польської національності, і майже повністю знищили єврейське населення, яке до війни на цих землях нараховувало понад 200 тис. осіб.
Суд також наголосив, що відношення Коха до екстермінації євреїв відповідало політиці НСДАП, і довів, що він брав безпосередню участь у підготовці акції ліквідації єврейського народу.
Довели теж тісний зв’язок цивільної адміністрації з СС і поліцією. Підкреслено, що Еріх Кох особисто вибирав собі керівників СС і поліції. Наприкінці винесення вироку судді заявили, що не виявлено жодних обставин для зменшення міри покарання.
На думку суду, Кох не діяв за наказом, а проявляв власну ініціативу. Маючи повну владу на підлеглій йому території, приніс польському народу безліч страждань і нещасть.
Однак до визначеної смертної кари так і не дійшло. Причиною цього був важкий стан в’язня.
Еріх Кох помер 12 листопада 1986 р. у дев’яносторічному віці у в’язниці в Барчево.
Дев’ять років очікування на суд у його справі та наступне невиконання комуністичною владою винесеного смертного вироку до сьогодні незрозумілі.
У лютому 2009 р. «Rzeczpospolita» повідомила про те, що до її рук потрапили документи, переховані в ІНП, згідно з якими Коха залишили живим через його знання про безцінну Бурштинову кімнату. СБ і КГБ сподівалися, що як колишній керівник Східної Пруссії він розповість про її місцезнаходження.
Джерело: Маріуш Яросінський (PAP), dzieje.pl
