Президенти Польщі та України погодилися, що питанням заборони ексгумації останків польських жертв на території України займеться двостороння комісія на рівні віце-прем’єрів. «Однієї тільки комісії буде недостатньо для поліпшення польсько-українських відносини. Потрібна установа, яка займеться історичним діалогом», – вважає доктор Павел Коваль з Інституту політичних досліджень Польської академії наук.

Він переконаний, що візит президента Польщі Анджея Дуди в Україну – це крок до нормалізації відносин із Києвом, особливо у зв’язку з історичним минулим, що має найбільший вплив на погіршення відносин між Варшавою та Києвом.

«Ми живемо у специфічний період польсько-українських відносин. Суспільні взаємини між поляками та українцями нині чи не найкращі в історії. Поляки – це народ, до якого українці мають найбільшу симпатію. Це показують усі опитування. Нині між Польщею та Україною у більшості сферах – дуже добра співпраця, зокрема економічна, подібні погляди на безпекову ситуацію. Нині потрібно говорити про погіршення тільки політичних відносин», – зауважив він.

Отже, польсько-українським взаєминам потрібне покращення на політичному рівні. За словами Павела Коваля, традиція цих відносин така, що це можна зробити саме на рівні президентів. Експерт переконаний, що основною проблемою є політика, що стосується історії. Водночас потрібно визнати, що в питаннях історії не у всьому ми матимемо подібний погляд.

«З обох боків кордону історією займаються політики, котрі за професією не досліджують історію, а займаються її інтерпретацією і хочуть якось використати її для своїх політичних цілей. Усі політики у світі займаються історичною політикою і в цьому немає нічого поганого. Треба тільки «погодитися на незгоду» – визнати, що не в усьому ми будемо мати подібну думку. Потрібно також розуміти, що не завжди зможемо домовитися, особливо в Центральній Європі, де часто були дуже серйозні польсько-литовські, литовсько-білоруські, польсько-українські історичні конфлікти. Тому неможливо мати один спільний погляд. Політики повинні думати про три аспекти дійсності: історія, сучасність і майбутнє. Кожне історичне рішення має опиратися на історичні передумови, але необхідно також брати до уваги безпеку нині і в майбутньому», – додав він.

Павел Коваль наголошує, що польсько-українським відносинам необхідне «лідерство», тобто президенти мають встановлювати певні пропорції у взаєминах, розуміючи, що не у всьому вдасться знайти спільну мову. Також, за словами Коваля, для нормалізації відносин з Україною ефективними були б окремі установи, наприклад як у випадку відносин Польщі та Німеччини. Йдеться про інституційне вирішення та певну постійність.

«Були два історичні інститути, два фонди. Це дозволило створити ситуацію, за якої, якщо є певні важкі теми, політики можуть займатися актуальними та стратегічними темами, знаючи, що в той самий час хтось інший займається складними питаннями. Потрібна така установа, що займатиметься історичним діалогом для того, аби політики не мусили займатися цією темою. Установа, яка буде проводити дослідження, видавати книжки, організовувати семінари. Тут однієї комісії недостатньо, бо це політичний рівень. А потрібний виконавчий, постійний рівень», – сказав Коваль.

Павел Коваль впевнений, що візит Анджея Дуди був одним із найважливіших в історії польсько-українських відносин, адже політична криза у наших взаємовідносинах є найбільшою за останні кількадесят років.

У свою чергу, Міхал Кацевич із видання «Newsweek» сказав, що президент Анджей Дуда поїхав до Харкова «гасити пожежу» у відносинах з Україною.

«У відносинах Польщі та України вже щонайменше рік розгорається пожежа, яка їх руйнує. Правильно, що президент Дуда поїхав в Україну, але припущення, що відносини наших країн залежатимуть від перегляду української історичної політики означає, що ці відносини не стануть кращими. Президент Порошенко, як і Анджей Дуда, є заручником націоналістично налаштованих політичних кіл і виборців. Порошенко бореться нині за збереження свого обличчя та за позицію на президентських виборах», – відзначив Кацевич.

Потрібно теж згадати, що з обох сторін є політичні та суспільні кола, які зацікавлені, аби польсько-українські відносини були гіршими. Крім того, дуже зацікавлена в цьому третя сторона – Кремль.

Порошенко під час зустрічі з Дудою сказав, що від історичних конфліктів України та Польщі виграє Росія. Він додав, що Київ та Варшава повинні знайти «шлях виходу з цієї ситуації».

За словами, голови фонду «Свобода і демократія» Роберта Чижевського, «проблема полягає в тому, що багато польських кіл і поляків загалом, дивлячись на Україну, бачать тільки минуле». Він додав: «Польсько-українські відносини – це не тільки історія. Водночас українці бачать у Польщі майбутнє». Роберт Чижевський звернув увагу на чимале зацікавлення росіян у погіршенні польсько-українських взаємин.

«Безумовно, росіяни грають на польсько-українському історичному ресентименті. Щоправда, це не означає, що ті, хто серед поляків має такий ресентимент, є російськими агентами. У власній свідомості вони можуть бути щонайбільше агентами впливу, корисними ідіотами. Але результат подібний. Проте я впевнений, що в межах своїх можливостей Росія зробить усе, аби підсилювати польсько-українські історичні непорозуміння. Для Москви проблема України є реальною, а не історичною», – сказав він.

Експерт Анна Лабушевська з Центру східних досліджень у Варшаві погоджується, що Росія вдало намагається розігрувати відносини між Польщею та Україною за кожної нагоди.

«Пригадую висловлювання Володимира Жириновського, лідера Ліберально-демократичної партії Росії, який кричав, що спільна справа Росії та Польщі – це поділ України; мовляв, Польща нехай візьме собі «свою» західну частину, а ми візьмемо східну. Наприклад, коли з’являється тема Волинської різні, російська сторона дуже швидко її підхоплює. Коли на екрани вийшов фільм «Волинь» Войцєха Смажовського, в російські пресі було більше рецензій, ніж у польських та українських мас-медіа», – наголосила вона.

Експерти погоджуються, що історичною дискусією Польщі та України мають займатися тільки історики, її потрібно теж позбавити емоційного забарвлення. Щоправда, Міхал Кацевич звернув увагу на те, що ця дискусія та заяви політиків на тему історії вже давно поширилися по Інтернет-форумах, у дуже простій формі, як із боку поляків, так і українців, їх підхопили люди, котрими керує Москва. Тому цю дискусію буде дуже складно, якщо це взагалі можливо, скерувати виключно в академічні кола та на форуми істориків й учених.

Джерело: Polskie radio dla zagranicy