77 років тому, 6 листопада 1939 р., німці підступно заманили краківських учених до головного корпусу Ягеллонського університету, після чого арештували їх і вивезли до концентраційних таборів. «Sonderaktion Krakau» – одна з найдраматичніших акцій проти польської інтелігенції.
Тодішній ректор Ягеллонського університету Тадеуш Лєр-Сплавінський за розпорядженням штурмбаннфюрера СС Бруно Мюллера запросив професорів на 12 год. до аудиторії № 66 імені Миколая Коперника в головному корпусі (сьогодні аудиторія № 56 імені Юзефа Шуйського). Вчені мали прослухати доповідь керівника СС про ставлення Третього рейху та національного соціалізму до питань науки та вищої освіти.
Як пишуть Антоній Яцковський та Ізабелла Сол’ян у статті «Sonderaktion Krakau», опублікованій у часописі Ягеллонського університету «Alma Mater», «ректор, мабуть, вірив, що доповідь Мюллера означає згоду окупаційної влади на відкриття навчального закладу, тож, закликав якомога більше працівників університету прийти на цю зустріч. Заклик подіяв, і в аудиторії зібралися майже вся професура університету та багато інших працівників, зокрема з Гірничої академії та Торгівельної академії».
Замість очікуваної доповіді вчені почули: «Панове, я вас скликав, щоб сказати, що краківський університет завжди був центром антинімецьких настроїв, і в цьому ворожому духові виховували молодь (…). Тому вас арештують та відправлять до табору» (Анджей Хвальба, «Краків у 1939–1945 рр.»).
Будівлю головного корпусу ще перед доповіддю оточило СС. Зібраних професорів, як пишуть Яцковський і Сол’ян, нерідко застосовуючи силу, запхали в поліцейські «буди». Всього гітлерівці арештували 183 професорів і викладачів краківських вишів, 155 – із Ягеллонського університету, 22 – з Гірничої академії та трьох з Торгівельної академії. «У табір вивезли майже всю плеяду професорів, доцентів та асистентів Ягеллонського університету та Гірничої академії», – пишуть автори статті в «Alma Mater».
Арештовані, насамперед, потрапили до в’язниці на Монтелюпіх, потім – до казарм 20-го полку піхоти на вулиці Мазовецькій, а пізніше – у вроцлавську в’язницю. Невдовзі, внаслідок втручання Польського Червоного Хреста, кільканадцять арештованих звільнили, серед них – юриста Фридерика Золля та український професорів. 27 листопада в’язнів відвезли до концентраційного табору «Заксенхаузен» поблизу Берліна.
Під час арешту в Кракові керівник Головного відділу населення та суспільної опіки управління Генерального губернаторства, доктор Фрітц Арльт, запропонував трьом вченим – Казімєжу Столигві (антрополог), Єжи Смоленському (географ) та Казімєжу Добровольському (соціолог, етнолог) – свободу, якщо вони підпишуть декларацію про відмову від політичної діяльності та, дуже вірогідно, погодяться працювати на німців. Усі професори відмовилися.
Метою «Sonderaktion Krakau» було знищення польської інтелігенції та шкільництва. 6 листопада 1939 р., на думку історика професора Анджея Хвальби, – дата переломна й символічна. «Арешт був прецедентом і, як виявилося, початком тернистої дороги польської інтелігенції та творчих кіл у період окупації, а не, як багато хто думав, окремим випадком. Тоді винесли вирок не лише університету, а й усій польській освіті вищого та середнього ступенів», – зауважує професор.
Як написано в «Alma Mater», щодо акції в Кракові не залишилося байдужим міжнародне середовище. «Sonderaktion Krakau» була головною темою преси у всьому світу. Інтелектуали та науковці з нейтральних країн, зокрема зі США, Швеції, Швейцарії, Іспанії, Югославії, не погоджувалися з німецькою акцією. Протестували й німецькі союзники: угорці та італійці. Втрутилися навіть сам Беніто Муссоліні та Ватикан: Папа Пій ХІІ отримав список ув’язнених. Не сприйняли дій нацистів також німецькі вчені, передусім славісти.
Внаслідок міжнародного розголосу німці звільнили частину в’язнів із табору «Заксенхаузен». Це був єдиний, як пишуть Яцковський і Сол’ян, покликаючись на історичні дослідження, подібний випадок в історії німецьких концентраційних таборів. 8 лютого 1940 р. табір покинули 102 в’язнів, старші 40 років. Перед звільненням вони змушенні були письмово зректися своїх попередніх професій. Решту професорів нацисти перевезли до інших таборів, зокрема до Дахау (4 березня 1940 р.), і потім частинами звільняли.
Джерело: dzieje.pl
