Проблеми із концентрацією уваги, біль у кишечнику, сонливість, поганий настрій, надмірна вага та інші симптоми можуть бути ознакою багатьох хвороб. Останнім часом одним із перших кроків у випадку таких проблем є спроба відмовитися від продуктів із глютену. Цей білок, що міститься, здебільшого, у пшениці, останнім часом має погану славу. Питання тільки, чи слушно.

Особи із такими порушеннями після самодіагнозування та «консультацій» на форумах часто намагаються самі перейти на дієту без глютену. Виявляється, що після відмови від випічки покращується самопочуття, зникають боки, збільшується енергійність і зменшуються неприємні відчуття в кишечнику.

Добрий чи поганий глютен

На думку експертів Інституту продуктів та харчування, дієта без глютену – це не компонент здорового життя, тому її не повинні використовувати здорові особи. Мода на таке харчування, яка з’явилася завдяки ЗМІ, може призвести до порушення рівноваги організму. Обмеження споживання випічки та інших продуктів, які містять глютен, не є шкідливим. Однак неправильний діагноз, поставлений на підставі Інтернет-публікацій, може призвести до того, що людина не лікуватиме серйозні проблеми зі здоров’ям.

Глютен – це група білків, що має характерну будову. Вони є у пшениці, житі, ячмені. Можуть відповідати за три групи захворювань: целіакію – непереносимість глютену, алергію або вразливість до  глютену. Усі вони різні й вимагають інакших способів лікування. У випадку тривожних симптомів потрібно, передусім, проконсультуватися із лікарем.

Схуднути без глютену?

Беззернова дієта позбавляє нас цінного джерела вітамінів із групи В, а також целюлози. Це, загалом, погано впливає на роботу кишечника й нервової системи. У більш тривалій перспективі повна відмова здорової людини від продуктів, що містять глютен, віддаляє її від омріяної фігури. Чому ж тоді ті, хто переходить на дієту без глютену, втрачають кілограми і мають більше енергії?

«Відповідь потрібно шукати у зовсім іншому місці. – каже Анна Двожецка, клінічний психолог. – Більшість рішень, пов’язаних із системою харчування у першій фазі, корисно впливають на організм. Так є у випадку встановлення графіку харчування із більш ранньою вечерею та іншими схожими рішеннями. Тоді ми починаємо звертати увагу не тільки на визначені нами рамки, але й на те, що ми їмо та в яких кількостях. Уже це покращує самопочуття та стан здоров’я. Те, як штучна система харчування впливає на організм та фігуру в довготривалій перспективі, це вже зовсім інше питання».

Схуднення завдяки відмові від глютену – це міф. Але це не означає, що можна об’їдатися булками.

Рідкісна проблема

Целіакія, тобто непереносимість глютену, – не надто поширена хвороба. Це хронічне автоімунне захворювання генетичного походження. В осіб, що страждають на неї, імунна система тонкого кишечника активується неправильно, внаслідок пошкодження ворсинок кишечника. Це призводить до порушення моторики кишечника і травлення. Змінюється поглинання поживних речовин. Особи, хворі на целіакію, страждають від нестачі поживних речовин. Це може призвести до інших ускладнень. Хвороба стосується лише 1 % популяції Європи.

Натомість алергія на пшеницю, зазвичай, має різкі ознаки, а реакція відбувається одразу після контакту із алергеном. Єдиним способом діагностувати цю проблему є алергічні тести.

Алергія на пшеницю проявляється найчастіше в ранньому дитинстві, на відміну від целіакії, яка здебільшого з’являється у віці від трьох до п’яти років.

Останнім часом за повідомленням польського Інституту продуктів та харчування, наукове середовище говорить про ще одну небажану реакцію на пшеницю – нецеліакальну чутливість до глютену (Non-Coeliac Gluten Sensitivity). Науковці із клініки в Меріленді в США вважають, що проблема може стосуватися навіть 6 % населення. (…)

«Ми живемо у світі, який є перенавантажений як зовнішніми, так і внутрішніми подразниками. Внутрішні – це система переконань і правил, за якими ми живемо, тиск, який ми чинимо на себе, або думаємо, що інші його чинять, – підбиває підсумки Анна Двожецка. – Більшість досліджень показують, що кількість алергічних реакцій пропорційна до напруження. Вони, як і «непереносимість глютену», часто, але не завжди є формою прикриття, втечі, пошуку почуття власної винятковості».

Джерело: Rzeczpospolita