18 серпня 1942 р. закінчилася ліквідація великого гетто в Радомі. На початку серпня німці ліквідували також мале гетто. З близько 30 тис. євреїв, яких перевезли до німецького табору смерті в Треблінці, вижив лише один чоловік, якому вдалося втекти з поїзда.

Німці створили гетто в Радомі навесні 1941 р. Воно було одним із найбільших поряд із келецьким і ченстоховським у Радомському дистрикті. У перші дні квітня євреїв змусили переселитися до гетто.

Його територію поділили на дві окремі частини: велике та мале гетто. Так зване велике гетто містилося поблизу Старого міста й охоплювало традиційні єврейські квартали. В ньому опинилися близько 25 тис. осіб. У малому гетто, яке містилося в одному із найбідніших районів Радома – Глініце, спочатку перебували близько 8 тис. осіб.

Обидва гетто закрили 7 квітня 1941 р. За вихід із території євреям загрожувала смерть. Наприкінці листопада 1941 р. в обох частинах радомського гетто було 3989 будинків (6529 квартир), у яких зареєстрували 25658 осіб.

Приготування до ліквідації гетто в Радомі німці розпочали ще у травні 1942 р. Тоді вони звільнили приміщення однієї з місцевих фабрик і підготували їх до складання речей, що належали євреям. Рада старійшин – Юденрат – отримала наказ надати карти гетто разом із переліком єврейської нерухомості.

Радомське гетто ліквідували німці та їхні колаборанти за допомоги Єврейської служби порядку в серпні 1942 р. Ліквідація проходила у два етапи.

4 серпня частини СС оточили мале гетто. Опівночі єврейські поліціянти почали виганяти людей із помешкань на плац. Старих, хворих і дітей вбивали на місці. Близько тисячі робітників вислали до іншого гетто. Тих, що залишилися, відвели на запасну залізничну колію біля взуттєвої фабрики «Bata» і завантажили у вагони для худоби. Туди ж загнали близько 2 тис. осіб, яких випадково зловили на вулицях великого гетто. Людей трамбували у вагони по 150 осіб. Їх били, у них відбирали коштовності. 10 тис. осіб перевезли потягами до табору в Треблінці.

Виселення великого гетто німці провели 16–18 серпня 1942 р. Жителям наказали зібратися на вулиці Валовій та на Ринку. На місці розстріляли тих, хто намагався сховатися. Вбили теж пацієнтів єврейської лікарні та групу дітей – їх закрили в будинку, який закидали гранатами. Після відбору в Радомі залишили близько 4 тис. робітників, яких потім використовували для різних робіт, а пізніше розстріляли. Решту – близько 20 тис. осіб – погнали на залізничну колію фабрики «Marwil» і вивезли до Треблінки.

Як вважають історики, з близько 30 тис. євреїв, яких перевозили до Треблінки, вижив лише один чоловік, якому вдалося втекти з поїзда.

Джерело: dzieje.pl