Отримав № 16 670, у концентраційному таборі провів майже три місяці. Віддав життя за іншого в’язня. 76 років тому в німецькому таборі Аушвіц вбили отця Максиміліана Кольбе.
Отець Максиміліан Кольбе потрапив до Аушвіцу 29 травня 1941 р. Наприкінці липня 1941 р. через втечу в’язня комендант табору наказав заморити голодом 10 осіб із того ж блоку. Один із приречених на смерть просив подарувати йому життя через дружину і дітей.
Почувши ці слова, отець Максиміліан Кольбе звернувся до есесівців із проханням піти на смерть замість того в’язня. Карл Фріч, який проводив відбір, погодився і Кольбе долучився до інших в’язнів, яких відвели до блоку № 11.
Через два тижні камеру відкрили. Більшість в’язнів померли, деякі, зокрема отець Кольбе, ще дихали. Есесівці вирішили вбити їх, уколовши фенол.
У акті смерті, який уклала адміністрація табору, причиною смерті вказали Myocardinsuffizienz – серцеву недостатність.
Перший мученик Аушвіцу
Отець Максиміліан Марія Кольбе був першим мучеником із Аушвіцу та першим поляком, якого визнали святим у післявоєнний період.
Його арештували 17 лютого 1941 р. у Непокалянові, де він виконував обов’язки настоятеля. Після кількамісячного слідства із варшавського Пав’яка його привезли до Аушвіцу.
Римо-католицька церква визнала отця Кольбе мучеником, а Папа Павло VI оголосив його блаженним у 1971 р. В 1982 р. Ян Павло ІІ оголосив його святим.
«Лідери повстанців»
Німці вивозили до таборів священиків, щоб позбавити польське суспільство лідерів – освічених, авторитетних людей, які могли би організувати та керувати рухом опору. Арештовували також суспільних діячів, учителів, лікарів і журналістів.
22 вересня 1939 р. доктор Вільгельм Штукарт, державний секретар Міністерства внутрішніх справ писав про переслідування священиків: «Польські священики, духовенство, вчителі у багатьох випадках були справжніми провідниками повстанців. Маршалок Герінг назвав їхню діяльність прецедентом, якого не можна толерувати, адже священики, особливо на багатомовних землях, надалі підбурюють населення».
Польських священиків і монахів арештовували та відправляли до німецьких концентраційних таборів вже в перші місяці окупації. Багато з них потрапляли до Аушвіцу. Спершу арешти й депортація стосувалися здебільшого Римо-католицької церкви. Із часом до табору потрапляли також протестанти та православні.
У 1940–1945 рр. до Аушвіцу потрапили щонайменше 464 священики, диякони, монахи та 35 монахинь із Польщі, а також із інших країн окупованої Європи. Більшість із них вбили.
Джерело: tvp.info
