220 років тому, 20 липня 1797 р., відбулося перше публічне виконання «Пісні Польських легіонів» – твору, написаного Юзефом Вибіцьким. На честь генерала Яна Генрика Домбровського пісню назвали «Мазуркою Домбровського». Із 1927 р. вона стала офіційним національним гімном.
У травні 1797 р., після того, як генерал Ян Генрик Домбровський опублікував відозву до земляків, до Італії почали прибувати поляки, щоб служити у війську Наполеона, котрий, як вони вірили, допоможе їм повернути втрачену Батьківщину. На службу в легоіни записалися тоді близько 7 тис. солдатів.
Між 16 та 19 липням 1797 р., під час перебування польських легіонерів у Реджо-нель-Емілія (тодішня Цизальпійська республіка) поет Юзеф Вибіцький написав «Пісню Польських легіонів в Італії», яку на честь генерала Домбровського стали називати «Мазуркою Домбровського». Зараз, відповідно до загальнопоширеної думки, «Пісня Польських легіонів» була покладена на мелодію народної мазурки. Датою першого публічного виконання найчастіше вказують 20 липня 1797 р.
Текст пісні
У 1799 р. текст пісні вийшов друком у часописі, який видавався в Італії, «Legionowa dekada». У Польщі його вперше опублікували у 1806 р.
Спочатку «Мазурка Домбровського» складалася із шести стовпчиків (текст за рукописом Юзефа Вибіцького):
(1) Jeszcze Polska nie umarła / kiedy my żyjemy / Co nam obca moc wydarła / szablą odbijemy.
(ref.) Marsz, marsz, Dąbrowski / do Polski z ziemi włoski / za Twoim przewodem / złączem się z narodem.
(2) Jak Czarniecki do Poznania / wracał się przez morze / dla ojczyzny ratowania / po szwedzkim rozbiorze.
(3) Przejdziem Wisłę przejdziem Wartę / będziem Polakami / dał nam przykład Bonaparte / jak zwyciężać mamy.
(4) Niemiec, Moskal nie osiądzie / gdy jąwszy pałasza / hasłem wszystkich zgoda będzie / i ojczyzna nasza.
(5) Już tam ojciec do swej Basi / mówi zapłakany / «Słuchaj jeno, pono nasi / biją w tarabany».
(6) Na to wszystkich jedne głosy: / «Dosyć tej niewoli / mamy Racławickie Kosy / Kościuszkę, Bóg pozwoli».
«На укріплення сердець»
«Пісня Польських легіонів в Італії» була дуже популярним музичним твором серед легіонерів, які воювали під командуванням генерала Домбровського. Пізнього літа він написав до Вибіцького наступне: «Солдати до твоєї пісні набирають все більше охоти, і ми її частенько наспівуємо, з відповідною повагою до автора».
«Мазурку Домбровського» співали і в національні свята, і під час незалежницьких повстань впродовж XVIII i XIX ст. Мелодичний твір був популярним і серед мешканців Варшавського князівства. Разом із іншими патріотичними піснями, такими, як «Боже, ти Польщу...», «Варшав’янка» і «Рота», він був одним із найпопулярніших творів «на укріплення сердець» під час окупацій.
Гімн Польщі
Після Першої світової війни «Мазурку Домбровського» визнали гімном відродженої Польщі, однак цей факт не був задокументований у березневій конституції 1921 р. Відповідні розпорядження, які санкціонували в юридичному вимірі цей вибір, були зроблені лише у другій половині 20-х років ХХ ст.
15 жовтня 1926 р. Міністерство віросповідань і громадської освіти визнало згадану пісню обов’язковою для співання у школах. Через чотири місяці, від 26 лютого 1927 р., Міністерство внутрішніх справ оголосило «Мазурку Домбровського» національним гімном.
2 квітня 1927 р. до гімну написали ноти й офіційно затвердили його гармонізацію, яку виконав диригент Фелікс Конопасек.
Порівняно з оригіналом у тексті пісні відбулися зміни. Зокрема, було пропущено два стовпчики (4 i 6) та змінено рими: з «nie umarła – wydarła» на «nie zginęła – wzięła». Крім того, в текст внесли стилістичні поправки.
Після Другої світової війни
Після Другої світової війни комуністична влада залишила «Мазурку Домбровського» у незмінній формі. Пункт про обов’язковий національний гімн внесли в конституцію ПНР, яка набула чинності 22 липня 1952 р.
31 січня 1980 р. текст і ноти гімну в гармонізації Казімєжа Сікорського затвердив Сейм РП у законі про національний герб, кольори та гімн.
У рідному домі Юзефа Вибіцького в Бендоміні міститься Музей національного гімну – відділення гданського Національного музею. Це єдиний такого роду музейний заклад у світі.
Джерело: tvp.info
