Польща та Україна
Польща, Україна та історія

«Поляки та українці мають іншу історичну пам’ять і зарадити цьому неможливо», – пише Анджей Шептицький.

Видання «Rzeczpospolita» пропонує до уваги читачів статтю польського науковця Анджея Шептицького «Історією в Україну», присвячену взаєминам Польщі та України в історичній сфері. Як пише автор, розуміння історичних проблем, що виникли між двома народами, ускладнює поняттєвий хаос, особливо часте, хоч не до кінця усвідомлене, стирання меж між ключовими поняттями, якими є історія, історична пам’ять та історична політика.

Історія, як пояснює дописувач, – це наука. Історики на основі доступного їм матеріалу повинні доходити приблизно до однакових висновків. Факт, що польські та українські представники цієї науки неспроможні, попри понад чверть століття співпраці, досягти порозуміння в найважливіших питаннях, зокрема щодо минулого обох народів періоду Другої світової війни, свідчить про поганий рівень історичних наук принаймні в одній, якщо не в обох країнах. «Здається, деякі історики над Віслою і над Дніпром насправді більше займаються історичною політикою, ніж наукою», – оцінює автор. Як пояснюється в статті, історична політика – це використовування подій із минулого задля здійснення визначених політичних завдань, зокрема формування в такий чи інший спосіб колективної пам’яті. Реалізують її політики, аналізують – політологи, різні експерти, журналісти. Немає сумніву, що і Польща, і Україна здійснюють активну історичну політику.

Історична, або ж колективна, пам’ять – це галузь, якою займаються передусім соціологи. Дописувач наголошує на тому, що необхідно чітко відмежувати її від історії як такої. Оскільки події, що минули, є об’єктивним і незмінним фактом, історична пам’ять зумовлюється суспільними рамками й актуальними подіями. Її характер є змінним і суб’єктивним, вона також вибіркова і піддається маніпуляції. Є факт, що окремі одиниці чи групи по-іншому пам’ятають ті самі події, і це не повинно дивувати.

Анджей Шептицький звертає увагу на те, що Польща та Україна мають іншу історичну пам’ять і зарадити цьому неможливо. І одні, і другі мають право плекати пам’ять про своїх героїв і оплакувати померлих. Цвинтарів і пам’ятників знищувати не потрібно. Проте політизація цієї сфери і перенесення конфліктів пам’яті на площину політичних відносин, за словами автора статті, здається архаїзмом.

Джерело: Polskie Radio dla Zagranicy

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ВІДБУЛОСЯ ЗАСІДАННЯ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКОГО ФОРУМУ ПАРТНЕРСТВА

Схожі публікації
Залишки кораблів, які в давнину розбивалися дорогою до Птолемаїди в Лівії, відкрили археологи Варшавського університету.
6–8 травня 2026 року відбудеться Польсько-український історичний конгрес – найбільша на сьогодні зустріч істориків із Польщі та України, присвячена спільній рефлексії над історією відносин між двома народами.
Національний центр культури (Польща) оголосив набір заявок на програму «Польсько-український обмін молоддю – 2026», у рамках якого підлітки з Польщі та України, зокрема діти біженців, які живуть у Польщі, разом реалізують проєкти, присвячені локальній історії та спадщині.
Археологи з фундації Relicta виявили поблизу селища Загроди в Західнопоморському воєводстві сліди середньовічного міста Штольценберг.
15 лютого 1951 р. було підписано угоду про обмін ділянками територій між Польщею та СРСР. Радянська сторона отримала родючі та багаті на поклади кам’яного вугілля території, поляки натомість отримали мальовничий, але бідний район у Бещадах із майже вичерпаними покладами нафти.
Інститут воєнних втрат, який проводить дослідження збитків, завданих Польщі внаслідок агресії СРСР у вересні 1939 р., представив перші результати своєї роботи.
Фундація «Świat na Tak» запрошує дітей та молодь польського походження, а також дітей поляків, які проживають за межами Польщі, віком від шести до 22 років до участі в XVII конкурсі «Бути поляком» (модуль А).
Лише до завтра, 11 листопада, можна милуватися мультимедійною проєкцією «Корона і держава: 1000 років королівства». Це розповідь про тисячолітню історію польської державності, висвітлена за допомогою 2D- і 3D-анімації, світла та звуку.
Через чотири роки після ухвалення Сеймом закону про відтворення західної частини площі Пілсудського Міністерство культури розпочинає роботи з відбудови Саксонського палацу, палацу Брюля та трьох історичних кам’яниць.