Твори Яна Матейка, Юзефа Брандта, Войцеха Герсона й Олександра Гєримського після закінчення Другої світової війни зберігалися на горищі одного з нижньосілезьких палаців. Частину спалили червоноармійці.
«Вони всю ніч палили й пили. Я був там зранку 9 травня, в каміні тліло», – розповів полякам багато років пізніше радянський офіцер, який врятував картини. Твори мистецтва потрапили на Схід. У 213 великих ящиках їх вивезли шістьма вантажівками. Пізніше вони повернулися до Польщі. Досі не вдалося точно встановити, що тієї ночі знищили безповоротно.
Цю історію розповідає Лукаш Казек, популяризатор історії Нижньої Сілезії. Саме він знайшов радянські газети, які описали «візит» військовиків до палацу в Загужі Шльонському. У 1954 р. «Вечерний Ленинград» повідомив: «Один із невеликих підрозділів Червоної армії під командуванням полковника В’ячеслава Івановича Москвіна, переслідуючи німецьку частину, затримався з 8 на 9 травня у Нижній Сілезії, в Кинау». Читаємо далі: «У певний момент полковнику доповіли, що на горищі палацу знаходяться покинуті німцями якісь твори мистецтва». Полковник вирішив перевірити це. Не сумнівався в тому, що ці твори мистецтва належать Польщі.
Картини запакували в ящики та вивезли на Схід
Відповідно до матеріалу газети, Москвін негайно віддав наказ поскладати все, що знайшлося в палаці. Солдати розібрали огорожу навколо палацу і з дошок збили ящики, куди поскладали картини. Їх поспішно перевезли до реставраторів, які працювали при музеї в Ленінграді (сучасний Санкт-Петербург). У Радянський Союз також вивезли оправлені в шкіру книги, рулони ескізів і рисунків, 163 позолочених рами. Як повідомляла газета, всі знахідки запакували у 213 великих ящиків і вивезли шістьма вантажівками.
«Станчик» повертається до Польщі
Війна закінчилася. Всі намагалися забути про те, що діялося у Європі протягом тих кількох років. Намагався й полковник Москвін. Він повернувся до своєї старої роботи. Хотів жити нормальним життям, так, як і до війни. Так, як і до війни, їздив трамваєм. Під час однієї з таких поїздок заглянув у газету, яку читав сусід. «Йому в очі впав заголовок статті про виставку експонатів із реставраторської майстерні ленінградського музею в Ермітажі», – було зазначено в газеті.
Чоловік вирішив оглянути експозицію видатних картин. Коли відвідав музей, зрозумів, що відреставровані твори мистецтва він раніше бачив у нижньосілезькому замку. (…)
Кілька тижнів мистецькі твори з польських колекцій демонстрували на території СРСР. Врешті вони повернулися до Польщі. Їх розмістили в Національному музеї. «Серед них був «Станчик» Яна Матейка. І не тільки: ще «Виїзд Яна Собеського з Марисенькою з Вілянова» Юзефа Брандта та «Відпочинок» Вайцеха Герсона», – розповідає Лукаш Казек.
Врятовано дівчат і картини
«Всю цю історію розповів сам полковник Москвін, який у 1969 р. відвідав Польщу, зокрема замок у Гродно. Він розказав все екскурсоводу Пьотру Марцу та хранителю музею Яну Саквердзі. Мене на слід цієї історії вивів екскурсовод Станіслав Важеха», – говорить Казек.
Колишній військовик розповів, що 9 травня 1945 р. до нього прийшов стривожений солтис. «Він благав про допомогу. Солдати з Монголії силою затягнули кількох дівчат до палацу…» – уточнює Казек.
Москвін вирішив навести порядок. (…) «Увійшов і всіх поставив до стінки, один зайвий рух і їх би розстріляли. В каміні горіли картини. Москвін наказав обшукати палац і звільнити дівчат. Саме тоді йому й доповіли, що на горищі знаходяться якісь мистецькі твори».
Полковник ще сказав, що в палацовому каміні навіть міг згоріти «Портрет юнака» Рафаеля: «Вони [солдати] всю ніч палили й пили. Я був там зранку 9 травня, в каміні ще тліло».
Джерело: tvn24.pl
