Книги бібліотеки, яку створюють в Осло, ніхто не зможе прочитати ще майже 100 років. Щороку до колекції додається рукопис твору, зміст якого відомий лише авторові.

Ця літературно-мистецька ініціатива, започаткована у 2014 р., передбачає, що протягом 100 років щороку один видатний письменник передаватиме до Осло свій неопублікований рукопис. Тексти будуть видані лише у 2114 р. на папері, виготовленому з дерев, висаджених у лісі на північ від столиці 12 років тому спеціально для цього проєкту.

«Наш проєкт – це надія в дії. Люди живуть із тривогою за майбутнє, за своїх дітей, за світ. Future Library дарує надію, адже ґрунтується на припущенні, що майже через 100 років усе ще існуватимуть читачі, книги та люди, готові дотримати обіцянки, даної сьогодні», ‒ сказала координаторка проєкту Future Library Анне Беате Говінд.

W Oslo powstaje biblioteka Future Library z rękopisami dzieł, z którymi będzie można się zapoznać dopiero po nastaniu XXII wiekuhttps://t.co/E9KK6WJKWV

— PolsatNews.pl (@PolsatNewsPL) July 5, 2026

Авторкою концепції є шотландська мисткиня Кеті Патерсон, відома своїми проєктами, присвяченими часу, пам’яті та взаєминам людини з природою. За реалізацію відповідає Анне Беате Говінд, яка у 2011 р. замовила в Кеті Патерсон мистецький твір, готуючи художню програму для колишнього портового району Осло – Бйорвіка.

Після тижневого перебування в хатині серед норвезької дикої природи Кеті Патерсон замість скульптури чи інсталяції представила проєкт. Вона запропонувала висадити ліс, протягом 100 років запрошувати письменників передавати свої рукописи, а тексти зберігати в таємниці в закритому приміщенні. Лише у 2114 р., через 100 років після початку проєкту, їх мають надрукувати на папері з дерев, висаджених спеціально для цієї мети.

«Це було щось, чого ніхто не очікував, ‒ зізналася Анне Беате Говінд. ‒ Я була в захваті, але це не вкладалося в голові. А ще мені довелося переконати в ідеї Future Library дуже багато людей».

Проєкт вимагав залучення до реалізації задуму, результатів якого ніхто не дочекається, приватних забудовників, міської влади Осло, бібліотек, спонсорів і самих письменників.

«Якби на самому початку мені довелося підготувати класичний аналіз ризиків, Future Library, найімовірніше, ніколи не з’явилася би», ‒ наголосила координаторка проєкту.

Одним із переломних моментів стала розмова з міським чиновником, відповідальним за ліси. Анне Беате Говінд сказала йому, що їй потрібен ліс, а міська влада має підписати угоду, яка зобов’язуватиме місто протягом 100 років. Після короткої паузи вона почула: «Чому ні?»

«Нам потрібно більше людей, які запитують: «Чому ні?» Якщо ми хочемо, щоб з’являлися магія, інновації та мистецтво, іноді потрібно перестати намагатися контролювати все й почати мислити інакше. Саме такі люди дають змогу реалізовувати проєкти, що виходять за межі звичних схем», ‒ наголосила вона.

Передані рукописи зберігаються у спеціально спроєктованій так званій Кімнаті тиші в міській бібліотеці, розташованій поруч із будівлею столичної опери. Бібліотеку відкрили в червні 2020 р., а вже наступного року її визнали найкращою нововідкритою публічною бібліотекою світу. Кімнату тиші Патерсон спроєктувала спільно з архітекторами будівлі. Її створили з деревини, отриманої з дерев, вирубаних під час будівництва мікрорайону Бйорвік.

До участі у Future Library вже запросили 12 авторів. У серпні буде оголошено ім’я чергового автора, який приєднається до проєкту цього року.

На думку Анне Беате Говінд, основою Future Library є довіра ‒ не лише довіра авторів, які передають свої тексти, знаючи, що ніколи не побачать їх надрукованими, але й довіра до інституцій і людей, які житимуть майже через 100 років і виконають зобов’язання, взяті сьогодні.

«Цей проєкт неможливо реалізувати без довіри до того, що хтось доведе його до завершення у 2114 р.», ‒ підкреслила вона.

Future Library має стати відповіддю на короткозорість сучасного світу. На думку координаторки проєкту, це нагадує про важливість довгострокового мислення в епоху миттєвого задоволення, коротких політичних, бізнесових і медійних циклів та постійного тиску, щоб усе відбувалося негайно.

Під час зустрічей в Індії, Китаї та Австралії Говінд побачила, що люди різних культур реагують на проєкт однаково.

«Люди це розуміють. Вони однаково сприймають Future Library, адже в кожному куточку світу прагнуть одного й того самого: довгої перспективи, спільного ритуалу та відчуття, що щось може тривати», ‒ підсумувала вона.