Країни Балтії готуються до рекордних витрат на оборону, тоді як частина союзників НАТО все ще відкладає рішення щодо озброєння.

У 2026 р. Литва, Латвія та Естонія спрямують на військо понад 5 % ВВП. Експерти попереджають, що Альянс входить в еру «НАТО двох швидкостей».

Країни Балтії готуються до безпрецедентного зростання витрат на оборону. Литва заявила, що в 2026 р. виділить на армію 5,38 % ВВП, що становить близько 4,7 млрд євро. До 40 % цієї суми має піти на закупівлю нового озброєння, зокрема систем протиповітряної та протиракетної оборони. Латвія у 2026 р. планує збільшити видатки до 4,91 %, а роком пізніше – до 5 % ВВП. Естонія декларує середні витрати на рівні 5,4 % ВВП до 2029 р.

Політики регіону підкреслюють, що темп озброєння зумовлений безпосередньою загрозою з боку Росії та необхідністю швидко досягти оборонного потенціалу, якого вимагає статус члена НАТО.

Балтійські країни належали до тих, які ще перед червневим самітом НАТО в Гаазі вимагали досягнення рівня видатків на оборону в 5 % ВВП уже до 2030 р., а не до 2035 р. На їхню думку, високі видатки мають виконувати не лише військову, але й політичну функцію, тобто мобілізувати решту союзників до збільшення власних витрат і подальшої підтримки України.

«Такі великі витрати мають надіслати сигнал, що країни Балтії там, де мають бути всі союзники НАТО», ‒ вважає Пьотр Шиманський із Центру східних студій.

🔴TYLKO U NAS. Państwa bałtyckie idą na rekord. Powstaje @NATO dwóch prędkości

Kliknij w zdjęcie, by przeczytać więcej🔽https://t.co/csK7A8Q30M

— Rzeczpospolita (@rzeczpospolita) December 16, 2025

До групи країн, які динамічно збільшують витрати на оборонність, належать також північні держави. Фінляндія, Швеція та Норвегія вже спрямовують на армію приблизно 3 % свого ВВП, а Осло анонсувало подальше зростання видатків, зокрема, на нові підводні човни. Значний прорив відбувається також у Німеччині, яка в 2026 р. має витратити на оборону понад 110 млрд євро, тобто номінально понад удвічі більше, ніж Польща.

Інакше виглядає ситуація в країнах півдня та заходу Європи. У багатьох з них витрати на оборону залишаються на рівні близько 2 % ВВП і не супроводжуються заявами про швидке зростання. Експерти вказують, що ключове значення мають більша відстань від Росії та високий рівень державного боргу, який обмежує бюджетні можливості.

В Іспанії та Італії дедалі частіше лунають голоси протесту проти подальшого збільшення видатків на армію, особливо в умовах відсутності сильного відчуття загрози в суспільстві.

На думку аналітиків, відмінності в підході до оборонних витрат поглиблюватимуться. Частина країн швидко досягне цілей, встановлених після саміту в Гаазі, тоді як інші союзники виконуватимуть їх повільніше або намагатимуться обходити через гнучкі інтерпретації витрат.

«Ми матимемо справу з НАТО двох швидкостей. Лідери ‒ балтійсько-скандинавський регіон та Німеччина, а решта радше чекатиме й спостерігатиме», ‒ оцінив Пьотр Шиманський.