Розв’язуючи війну проти України, Росія паралельно запустила масштабну гібридну агресію, спрямовану не лише на українське суспільство, але й на громадян західних держав. Як зміцнити когнітивну стійкість двох суспільств у умовах постійних маніпуляцій?

Польща стала однією з головних цілей російської дезінформації, яку Москва намагається використати для послаблення українсько-польських взаємин, зниження рівня підтримки України та провокування конфліктів між двома народами. Під час дискусії «Зміцнення інформаційної стійкості: Польща‒Україна. Від аналізу загроз до спільних стратегій дії» експерти обох держав окреслили ключові вразливості та шляхи захисту від когнітивних атак.

За словами директорки українського Інституту національної стійкості та безпеки Рени Марутян, війна Росії відбувається не лише на полі бою, а й у свідомості людей. Вона наголосила, що когнітивна війна формує нову картину світу та атакує сенси, на яких ґрунтується людська ідентичність. Рена Марутян зазначила, що Україна частково вже має «смислове щеплення», тоді як суспільства ЄС досі залишаються вразливими до впливу російської пропаганди. За її словами, близькість до фронту змусила українців переосмислити вплив російських меседжів і виробити певний імунітет.

Водночас в Європі зберігається доступ до російських джерел і відсутня системна протидія їм. Як підкреслила експертка, російська пропаганда впливає не на інформацію, а на смисли: «Когнітивна безпека не робить безпечною твою картину світу. І коли йде атака на цінності з боку так званого «русского міра», вона змінює картину світу українців і поляків». Втім, навіть в Україні існують вразливі групи, які потребують особливого захисту від психологічного впливу російської пропаганди.

Керівник Центру підтримки «Атлант» Андрій Омельченко виділив конкретні соціальні групи, що потерпають від інформаційного тиску ворога. До них належать дружини військових, жінки, які чекають звісток про зниклих безвісти, та самі бійці, які переживають стрес через бойові дії. Він зазначив, що пряме спростування фейків часто не працює, оскільки пропаганда апелює до емоцій, а не до логіки. Тому з такими людьми необхідно працювати терапевтично й поступово змінювати їхній стан, щоб відновити здатність до критичного мислення.

Як зауважив Андрій Омельченко, навіть невелика емоційна стабілізація дозволяє людині переорієнтуватись та інакше сприймати інформацію: «Ми не можемо прямо наказати людині змінити її переконання. Але якщо ми працюємо з її станом, тоді вона починає сприймати інший підхід і включається критичне мислення». Він також підкреслив, що робота з військовими після повернення з фронту повинна включати повноцінну психологічну декомпресію, адже без цього вони стають легкою мішенню для російських наративів.

Стратегічний характер російських інформаційних спецоперацій описав представник Fundacja INFO OPS Polska Каміль Басай. Він зазначив, що росіяни використовують локальні новини, трансформуючи їх у власні наративи з метою дискредитації України. За його спостереженнями, пропагандисти дуже швидко адаптують фейки під поточні події, створюючи ілюзію вірогідності та використовуючи кілька мов одночасно.

Каміль Басай пояснив, що навіть зміна одного слова у заголовку може радикально змінити загальний сенс повідомлення, і в цьому полягає небезпека: «Росіяни щоденно трансформують контекст новин, роблячи свою пропаганду схожою на правду. Використовуючи TikTok і штучний інтелект, вони адаптують повідомлення, щоб посіяти недовіру між поляками та українцями».

Експерт навів приклади про маніпуляції щодо нібито провини України у порушенні повітряного простору Польщі, а також поширення зображень загиблих українських бійців для зниження мотивації західної підтримки.

Керівник Групи аналізу гібридних загроз Володимир Солов’ян попередив, що російська пропаганда остаточно покинула традиційні медіа й перейшла в інтернет і соціальні мережі. Він наголосив, що відстежити всі канали поширення дезінформації майже неможливо, тому розв’язати проблему шляхом блокування платформ – неефективно. Володимир Солов’ян зауважив, що працювати потрібно через постійний зворотний зв’язок влади з громадянами, адже замовчування проблем породжує простір для маніпуляцій.

«Заборона соцмереж не зупинить росіян. Якщо ми відрубаємо голову гідри, виросте інша. Але соціальні мережі дають можливість контрпропаганди, якщо влада буде активно комунікувати з суспільством», ‒ наголосив він.

Експерт також звернув увагу на історичний аспект: Росія протягом століть використовує тему польсько-українських суперечок як спосіб підірвати єдність двох народів. Він підкреслив, що в історії є багато спільного, яке потрібно популяризувати, щоб зменшити ефективність російського впливу.

Представник польського Центру імені Мєрошевського Ернест Вичешкєвич підтвердив, що польський інтернет уже заповнений російськими коментарями. За його словами, навіть у ситуації підриву залізничних колій у Польщі 40 % користувачів соцмереж звинуватили у цьому українців, тоді як лише 24 % згадали Росію. Це свідчення того, що пропаганда працює швидко, використовуючи реальні проблеми, а не вигадані теорії змови.

Ще однією тенденцією він назвав стрімке поширення TikTok серед польської молоді – понад 11 млн користувачів. Саме на них спрямована значна частина російських інформаційних операцій, які базуються на економічних та історичних суперечках. Представниця Civil Defense Івона Вожняк-Конопа додала, що жінки особливо піддаються впливу через емоційне перевантаження та відсутність критичного мислення. А експертка Кароліна Лаппо підкреслила, що кожна хвилина в інтернеті – це час ведення війни проти свідомості користувача. На її думку, саме ІТ-сектор стає новим полем війни.

Загальний висновок експертів полягає у тому, що інформаційну стійкість неможливо забезпечити ізоляцією або блокуваннями. Необхідна активна присутність влади та експертів у суспільному дискурсі, щоденне пояснення подій та формування позитивного контексту, який не дозволить Москві маніпулювати порожніми місцями в інформації.

Каміль Басай вважає, що співпраця України та Польщі у сфері контрпропаганди має ключову роль, і ця співпраця має бути не декларативною, а системною. Він наголосив, що приховування інформації або затримки в комунікації працюють на користь російських спецоперацій.

Івона Вожняк-Конопа підсумувала, що польське суспільство потребує досвіду України: «Ми хочемо побудувати захист людей і країни. Для нас принципово отримати досвід від України, бо це має ключове значення».

В умовах повномасштабної війни інформація перестає бути просто елементом новинного простору ‒ вона стає полем битви. І щоб цю битву виграти, потрібні не лише технології, але й сильне суспільство з надійним критичним мисленням і твердим відчуттям спільного майбутнього України та Польщі.