Канада, Австралія та Велика Британія офіційно визнали Палестинську державу. Це розкритикував прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу.

Очільник ізраїльського уряду заявив, що його країна дасть відповідь «найближчими днями» та «представить правду» під час виступу перед Генеральною асамблеєю ООН.

«Канада визнає Палестинську державу і пропонує наше партнерство в розбудові обіцянки мирного майбутнього і для Палестинської держави, і для держави Ізраїль», ‒ наголосив у своїй заяві прем’єр-міністр Канади Марк Карні.

Today, Canada recognises the State of Palestine. pic.twitter.com/zhumVJRBfe

— Mark Carney (@MarkJCarney) September 21, 2025

Він оцінив, що нинішній уряд Ізраїлю діє методично, щоб запобігти перспективі створення Палестини як незалежної держави. 

Натомість у спільній заяві прем’єр-міністр Австралії Ентоні Албаніз та міністерки закордонних справ Австралії Пенні Вонг повідомили, що «визнання Австралією Палестини як незалежної держави разом із Канадою та Великою Британією є частиною скоординованих міжнародних зусиль, спрямованих на пожвавлення динаміки розв’язання проблеми створення двох держав, початком якого є припинення вогню в Секторі Гази та звільнення заручників, яких там утримують».

Вони підкреслили, що ХАМАС не може відігравати жодної ролі в Палестині. 

Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер написав на платформі X: «Сьогодні, щоб відродити надію на мир для палестинців та ізраїльтян, а також на рішення про створення двох держав, Велика Британія офіційно визнає державу Палестина».  До допису він додав відеозаяву, у якій, як і австралійська влада, підкреслив, що ХАМАС не може відігравати жодної ролі в цій державі. Прем’єр-міністр уперше повідомив про намір визнати Палестину ще в липні. 

Today, to revive the hope of peace for the Palestinians and Israelis, and a two state solution, the United Kingdom formally recognises the State of Palestine. pic.twitter.com/yrg6Lywc1s

— Keir Starmer (@Keir_Starmer) September 21, 2025

Міністерка закордонних справ Палестинської автономії Варсен Агабекян у розмові з журналістами в Рамаллі на Західному березі зазначила, що «це визнання, безумовно, не має символічного характеру».

«Це практичний, відчутний і незворотний крок, який повинні зробити держави, якщо їм важливо зберегти рішення про створення двох держав, ‒ сказала вона. ‒ Це крок, який наближає нас до суверенітету та незалежності. Можливо, він не закінчить війну завтра, але це крок уперед, який ми повинні зміцнювати».

Палестинська автономія є адміністративною структурою, яка співкерує окупованим Ізраїлем Західним берегом. Автономія залежить від Організації визволення Палестини, визнаної, зокрема, ООН як представника палестинського народу. 

Як зазначив Reuters, рішення трьох країн спрямоване на пожвавлення динаміки ухвалення так званого дводержавного рішення, яке, однак, зустріло критику з боку Ізраїлю та Сполучених Штатів. 

Прем’єр-міністр Беньямін Нетаньягу в неділю оцінив, що створення незалежної Палестинської держави загрожує інтересам Ізраїлю. «Нам доведеться боротися на форумі ООН та в усіх інших місцях проти спрямованої проти нас брехливої пропаганди і закликів до створення Палестинської держави, що загрожувало би нашому існуванню і було б абсурдною нагородою за терор», ‒ заявив він перед засіданням уряду. 

Він анонсував, що міжнародна спільнота «найближчими днями» дізнається про реакцію Ізраїлю. Прем’єр-міністр додав, що під час свого запланованого на п’ятницю виступу перед Генеральною асамблеєю ООН «представить правду», яка є не лише позицією Ізраїлю, але й «об’єктивною правдою про справедливу боротьбу із силами зла та ізраїльським баченням справжнього миру – миру через силу». 

Кілька країн цього тижня на Генеральній асамблеї ООН у Нью-Йорку заявили, що визнають Палестину. Посол США в Ізраїлі Майк Гакабі назвав ці дії маркетинговим ходом і непродуктивними. 

Ізраїль давно різко критикує визнання Палестини як незалежної держави. Прем’єр-міністр Беньямін Нетаньягу нещодавно оцінив, що Палестинської держави ніколи не буде. Крім того, у міру зростання підтримки Палестинської автономії ізраїльські посадовці посилюють свою позицію щодо будівництва своїх поселень і анексії Західного берега.