Сьогодні у філії Інституту Пілецького в Берліні відкрили першу міжнародну виставку, присвячену Василю Стусу – українському поету, дисиденту, борцю за свободу і права людини.
«Необхідно зберегти пам’ять про цю важливу постать», – підкреслила кураторка виставки Єва Якубовська.
«Стус був непересічною постаттю XX століття», – відповіла вона на запитання про те, чому його життя і творчість варто пам’ятати в Європі.
Василь Стус народився під час Другої світової і відчув на собі вплив війни та її наслідків через історію своєї родини. Цей досвід допоміг йому усвідомити, наскільки жорстоким може бути світ і наскільки несправедливим може здаватися життя.
У Німеччині відкрилася виставка, присвячена Василю Стусу, українському поету і дисиденту#Німеччина #Берлін #Україна #Стус #виставка https://t.co/mpnNu6BFQY
— Польське Агентство Преси (@pol_presi) October 17, 2024
«Я вважаю, що Стус вірив, що обов’язок кожної людини – боротися проти цієї жорстокості, відстоювати справедливість, свободу і права людини. Це переконання сформувало все його життя», – підкреслила кураторка.
Вона зазначила, що хоча Стус хотів бути насамперед поетом і літературознавцем, він також став правозахисником. Для нього боротьба за права і свободи людини була невіддільна від його ідентичності.
«Своїм життям він показав нам, що означає відстоювати ці цінності не як «надлюдина», а як така ж людина, як і ми», – зазначила Єва Якубовська.
«Стус не був міфічною постаттю, він був з тієї ж плоті й крові, що й кожен з нас. Він мав таке ж прагнення до свободи, такий же страх переслідувань, але він обрав боротьбу, бо розумів, що кожна людина зобов’язана робити світ кращим», – наголосила вона. За її словами, з творчості Василя Стуса можна винести важливий урок: усе залежить від нас і ми відповідальні за свої вчинки.
Кураторка підкреслила, що хоча Стус, безперечно, є українським письменником, він також був європейською постаттю, тим, хто бачив людей, а не кордони. Єва Якубовська зазначила, що Стус був глибоко натхненний рухами в Європі.
«Його дуже надихав рух «Солідарності» в Польщі», – додала вона. Це можна побачити в його творчості, зокрема в «Таборовому зошиті», де він згадує «Солідарність» і захоплюється тим, як люди об’єдналися, щоб боротися за свої права і свободи проти держави, яка хотіла їх відібрати. Стус мріяв побачити такий рух в Україні.
Польща мала на нього значний інтелектуальний вплив. Стус надихався польською літературою і заохочував близьких йому людей вивчати польську мову, щоб вони могли краще розуміти філософію та ідеї.
Німеччина також відіграла певну роль у формуванні його поглядів. Як європейський мислитель, Василь Стус шукав знань і натхнення у філософії різних країн.
Багато з його робіт були конфісковані, знищені або, можливо, вкрадені і залишаються в Москві донині. «Ми сподіваємося, що з часом буде знайдено більше його творів. Стус може багато чому нас навчити, і наша виставка намагається зафіксувати це, попри мовчання, залишене радянським режимом, який намагався стерти його спадщину і спадщину України», – підкреслила кураторка виставки.
«На нашій виставці ми порівнюємо себе з цим моментом мовчання – роками роботи, вкраденими Радянським Союзом, і намагаємося заповнити ці прогалини пам’яттю. Це наш спосіб відновити те, що було втрачено», – зазначила Єва Якубовська.
Василь Стус вважається одним із найвидатніших українських поетів другої половини XX ст. Він був представником культурного руху «шістдесятників», який був спрямований на відродження української мови й культури та захист від русифікації.
Двічі він був ув’язнений радянською владою: спочатку в 1972 р. засуджений до пʼяти років колонії та трьох років заслання, а потім, в 1980 р. – до 10 років ув’язнення і п’яти років заслання. Помер Василь Стус у 1985 р. в колонії суворого режиму в селищі Кучино Пермської області.
