Міністерство народної освіти Польщі закликає батьків і опікунів українських дітей, які перебувають у Польщі, з наступного навчального року відправляти їх до польських шкіл.

Чи варто в польських школах, де навчаються українські діти, викладати тему Волинського злочину? Дослідницька агенція SW Research провела опитування на замовлення Wprost.

За оцінками Міністерства народної освіти Польщі, у польських школах серед групи біженців, які прибули до Польщі після початку повномасштабної війни в Україні, продовжують навчатися 145 тис. українських дітей. Усього їх у Польщі більше, але шкіл вони не відвідують, навчаючись дистанційно в українських закладах освіти. Таких дітей може бути навіть 100 тис.

Міністерство тепер заохочує опікунів українських дітей у Польщі відправляти їх до польських шкіл. Тому з наступного навчального року виплата допомоги 800+ буде надаватися лише тим дітям, які будуть навчатися в польських школах. У польських школах буде реалізовано так званий український компонент, тобто будуть додаткові заняття для українських дітей, які викладатимуть українською: українська мова, історія, література та географія.

Кілька місяців тому, в лютому цього року, в ЗМІ відбулася дискусія про нову навчальну програму після того, як з неї був викреслений термін «Волинська різанина», який замінили на «польсько-український конфлікт на Волині».

«Ми хотіли ввести якомога нейтральніший термін. Цей конфлікт мав характер етнічної чистки, жахливого злочину, а дехто вважає його геноцидом. Тобто деякі історики говорять про геноцид, інші – про етнічну чистку. Не знаю, чи можемо ми самі це вирішувати, якщо цього досі не зробили історики», – розповів в інтерв’ю порталу Wirtualna Polska співавтор змін до навчальної програми з історії Александр Павліцький.

Експерт підкреслив той факт, що в багатьох польських школах учителі сьогодні працюють у змішаних польсько-українських класах.

«Якщо вчитель приходить до класу і має в програмі, складеній державою, вимогу використовувати термін «геноцид» або «різанина», то він зобов’язаний це робити, оскільки цього вимагає урядовий документ. Тоді вже важче говорити про дискусію або діалог. Я сприймаю погляди, пов’язані з пам’яттю про Волинь, із нашою історичною політикою та моральними цінностями польської держави. Але моє бачення – це бачення людини, яка працює з дітьми в класі й має сама себе запитати: що я виграю, коли кожна українська дитина в Польщі запам’ятає, що її прадіди, можливо, були співучасниками Волинської різанини? Це педагогічне питання, адже в одному класі можуть бути і Томек, і Дмитро. І це непросто, якщо на самому початку уроку вчитель повинен диктувати тему: «Геноцид на Волині». Це не найкращий спосіб створити спільноту в класі», – переконував експерт, додаючи, що за пропозицією з програми мав зникнути лише термін, а не тема.

Однак під час бурхливої дискусії, яка тоді виникла, міністерка освіти Барбара Новак рішуче підкреслила, що «не підпише документ, у якому Волинська різанина не буде прямо названа геноцидом».

Питання про спосіб викладання історії Волинської різанини залишається без змін. Тому під час чергової річниці Волинського злочину в опитуванні, проведеному дослідницькою агенцією SW Research, поляків запитали, чи вважають вони, що про Волинь потрібно розповідати в польських школах, де навчаються українські діти?

На таке запитання 79,8 % опитаних однозначно відповіли «так». Людей, які вважають, що історію Волинського злочину не треба викладати в польських школах, де навчаються українські діти, було 5,8 %. 14,4 % респондентів не змогли відповісти на це питання.

Опитування провели 2‒3 липня 2024 р. серед 810 повнолітніх поляків.