Не лише Сувальський коридор між Польщею та Литвою та шведський острів Готланд вважаються найбільш вразливими точками безпеки країн НАТО.

Архіпелаг, що лежить посеред Балтійського моря, офіційно належить Фінляндії і є ключовими морськими воротами на шляхах судноплавства, що приносить 160 млрд доларів на рік.

Чи стануть Аландські острови ахіллесовою п’ятою Фінляндії та проблемою для Європи та НАТО на тлі агресивних дій Росії?

Аландські острови посеред Балтійського моря офіційно належать Фінляндії, їхні мешканці говорять шведською. Росія ж зобов’язана дотримуватися угоди, яка вже протягом понад 100 років забороняє будь-яку військову присутність на цих берегах.

Фінляндія нещодавно стала членом НАТО, а Росія дедалі агресивніше намагається відстоювати, як вона стверджує, «свої права в регіоні». Ця незвичайна конфігурація робить беззахисний архіпелаг у центрі Балтійського моря вразливим до потенційних ворожих дій із боку Росії, якщо вона наважиться здійснити вторгнення.

«Той, хто контролюватиме всі Аландські острови, може реально заблокувати рух суден і до Ботнічної, і до Фінської затоки, ‒ вважає колишній генерал-майор Фінських збройних сил і член парламенту Пекка Товері. ‒ У такому випадку ми дійсно будемо у великій небезпеці».

Можливість транспортувати товари до Фінляндії суходолом через Норвегію або Швецію обмежена суворими арктичними зимами. Крім того, дороги на потенційному сухопутному маршруті погано утримуються, а залізничне сполучення ускладнене різною шириною колій. Тому приблизно 96 % фінської торгівлі проходить морськими шляхами поблизу Аландських островів. У цьому ж районі розташована ключова комунікаційна та енергетична інфраструктура, включаючи підводні електролінії та інтернет-кабелі.

Після двох війн із Радянським Союзом у ХХ ст. Фінляндія встановила правила «обережного співіснування» зі своїм східним сусідом. Однак напад Путіна на Україну змінив настрої фінів, що призвело до повороту на Захід і відмови від політики нейтралітету.

Зараз вісім із дев’яти країн, що розташовані на узбережжі Балтійського моря, входять до НАТО. Поза Альянсом перебуває лише Росія.

Пекка Товері вважає, що наступним кроком посилення національної оборони має бути закриття російського консульства на Аландських островах і надання дозволу Фінським збройним силам проводити військові навчання на архіпелазі. На думку військового, архіпелаг є важливішим для Фінляндії, ніж Готланд для Швеції, який шведський уряд ремілітаризував після анексії Криму Росією у 2014 р. Швеція ввела на острів війська, зокрема танки та системи протиповітряної оборони.

Однак демонтаж міжнародних угод про демілітаризацію ‒ це складний процес і наразі малоймовірний. Останні опитування показують, що 30 тис. мешканців Аландських островів не бачать великої потреби в таких діях. Фінський уряд, переглянувши статус островів, не побачив якоїсь необхідності вносити зміни.

Замість ремілітаризації островів варто зосередитися на питаннях безпеки та плануванні на випадок надзвичайних ситуацій. Міністр економіки Фінляндії Вілле Рюдман заявив, що країна підготувалася до різних сценаріїв: від спроби Росії взяти під контроль Балтійське море до більш обмежених операцій. Але він не уточнив, які ворожі дії має на увазі. Ймовірно, ці операції можуть включати провокації, які можуть бути спрямовані на перевірку рішучості НАТО і які можна буде ефективно заперечувати.

Уже зафіксовано збільшення кількості заглушування сигналів супутників, які використовують у Балтійському морі авіакомпанії, телефонні оператори та системи озброєнь. За словами чиновників, великою мірою перешкоди пов’язані з районами поблизу російських Санкт-Петербурга і Калінінграда. Сигнали порушувалися також між Польщею та Литвою.

На думку місцевого військового історика Кеннета Густавссона, Аландські острови відчували вплив кожної війни, що точилася в країнах на узбережжях Балтики з 1741 р., три з яких закінчилися підписанням важливих договорів, які сформували ідентичність їхніх мешканців.

Перший пакт про демілітаризаціпою островів був підписаний у 1856 р., після Кримської війни. Згодом, після Першої світової війни, шведська мова стала на островах офіційною, а Ліга Націй, відповідно до підписаної угоди, поширила на архіпелаг суверенітет Фінляндії. Два десятиліття потому радянсько-фінська угода призвела до відкриття консульства СРСР та надала можливість цій країни контролювати острови.