На думку експертів ринку праці, польська економіка потребує мігрантів із віддалених куточків світу, і поляки повинні звикнути до того, що суспільство ставатиме дедалі більш мультикультурним.

Польський уряд ухвалив проєкт змін до закону про допомогу громадянам України у зв’язку зі збройним конфліктом на території України. Він, зокрема, продовжує тимчасовий захист для українців, які втекли від війни, до 30 вересня 2025 р. Нові положення набудуть чинності 1 липня цього року.

Водночас український уряд хоче повернути чоловіків призовного віку та запроваджує норми, які не дозволять громадянам України віком від 18 до 60 років отримувати документи, що посвідчують особу, за межами України. Хоч, на думку МЗС України, рішення про припинення надання консульських послуг є тимчасовим кроком, раптові та непередбачувані політичні зміни не сприяють стабілізації на польському ринку праці.

Однак експерти агенції з працевлаштування LeasingTeam Group дивляться на проблему ширше й попереджають, що навіть якщо громадяни України перестануть ставитися до Польщі як до транзитної країни, польський ринок не зможе заповнити дефіцит кадрів, що постійно зростає.

«Звісно, в економічних інтересах Польщі – залишити українських громадян працювати в нас. Ми не готові до таких великих втрат людських ресурсів. Однак цього може бути недостатньо. За підрахунками, щороку ми втрачаємо до 200 тис. професійно активних людей. Польща швидко перетворилася з країни еміграції на країну імміграції», – прокоментувала заступниця директора LeasingTeam Group Анджеліка Маєвська.

«Демографія невблаганна. Без мігрантів із віддалених куточків світу наша економіка матиме серйозні проблеми. У найближчі роки в Польщі збільшиться кількість працівників з Азії, Африки та Південної Америки», – додала вона.

Цю тенденцію відображають дані, опубліковані в лютому цього року Міністерством сім’ї, праці та соціальної політики. У 2023 р. найбільше дозволів на роботу було видано громадянам Індії – 45 998. Друге місце посіли непальці (35 287), а третє – філіппінці (29 154). П’ятизначні числа стосуються теж громадян Узбекистану, Бангладеш, Туреччини, Колумбії та Казахстану. Торік представникам країн попередньої економічної імміграції до Польщі, тобто України та Білорусі, було видано лише 7298 та 6383 дозволи на роботу відповідно.

Наплив емігрантів із далеких і культурно відмінних регіонів світу не лише неминучий, але й необхідний. Чи готове до цього польське суспільство? Експерти сумніваються з цього приводу та наголошують, що хоч диверсифікація людських ресурсів необхідна для забезпечення розвитку польських організацій та економічного зростання країни, у країні досі роблять недостатньо для пропагування національної різноманітності.

«Здавалося б, що після успішного інтегрування українських громадян у наш ринок праці, ми готові до змін. На жаль, зростання азійської діаспори продовжує викликати занепокоєння. У суспільстві немає переконання, що без громадян Індії, Філіппін чи Бангладеш наша економіка матиме великі проблеми, тому про це потрібно починати говорити голосніше. Сьогодні, набагато швидше, ніж будь-яка інша країна в Європі, ми повинні активно об’єднувати сили для підготовки до правових, економічних і соціальних змін», ‒ підсумувала Анджеліка Маєвська.

Президент групи Progres Цезарій Мацьолек вважає, що насамперед польському суспільству потрібна публічна дискусія щодо значення та ролі іммігрантів для суспільства і врахування позиції різних спільнот, зокрема бізнесу.

«Такої дискусії в нас практично немає. Протягом багатьох років на це ніхто не звертав уваги, але лише тимчасово в нашій країні працюють громадяни понад 50 країн», ‒ прокоментував Цезарій Мацьолек.

На його думку, потрібно пристосувати роботу органів влади, законодавство та ринок праці до контакту з віддаленими культурами, а ринок праці в Польщі має бути не лише доступним, але й приязним до іммігрантів.

«Люди, які наважуються приїхати до Польщі, не повинні стикатися зі стіною бюрократії та опору роботодавців. Їм треба полегшити працевлаштування та всіляко підтримати, а також надати можливість привезти сюди свої родини», ‒ каже Цезарій Мацьолек.