Ромська меншина в Польщі нараховувала приблизно 30 тис. людей, але після початку війни за східним кордоном вона могла зрости до 100 тис. унаслідок напливу біженців з України.

Як повідомляє Фонд w Stronę Dialogu, біженців ромського походження неохоче приймали в пунктах прийому, а травма, спричинена російською агресією, посилилася бідністю, соціальною ізоляцією та ставленням як до біженців другого сорту. За два роки в цьому плані мало що змінилося, тому фонд звернувся до уряду та омбудсмена з проханням зайнятися проблемами ромів з України, зокрема, в питаннях їхнього розміщення, освіти та зайнятості.

«Важко точно визначити кількість українських біженців ромського походження, які знайшли притулок у Польщі. Ми маємо лише дані Європейської комісії за квітень 2022 р., які вказують загальну кількість ромів, які виїхали з України. Однак оцінки, опубліковані польськими ромськими товариствами та іншими неурядовими організаціями, коливаються від 50 до 70 тис. осіб ромського походження, тож ця цифра більша, ніж нараховувала польська ромська спільнота», – розповіла президентка Фонду w Strone Dialogu Йоанна Талевич.

За оцінками Європейського Союзу за 2022 р. з України втекли щонайменше 100 тис. ромів. До війни, за різними оцінками, там проживали від 200 до 400 тис. людей ромської національності. У Польщі знайшли притулок 50‒70 тис. ромів. Таким чином, чисельність ромської меншини в Польщі зросла приблизно до 100 тис. За даними Головного статистичного управління РП, за результатами перепису населення 2021 р. свою ромську приналежність зазначили 11,8 тис. осіб. Проте дані Спілки ромів у Польщі оцінюють їхню чисельність у 25‒30 тис. осіб.

Згідно з останніми дослідженнями, на які посилається Фонд w Stronę Dialogu, 72 % поляків не знають жодної особи з ромської громади. Відсутність безпосереднього контакту з ними є сприятливим підґрунтям для розвитку упереджень. Особливо в скрутному становищі перебувають біженці з України.

«Вони часто зазнавали соціальної ізоляції та бідності ще до війни, і весь цей свій багаж привезли з собою до Польщі. Усе це посилюють проблеми, які є в нашій країні: відсутність достатньої кількості житла, підготовленої освітньої системи і, чесно кажучи, стереотипи, упередження щодо ромської громади», – пояснює експертка.

Звіт фонду вказує на те, що ромських жінок та їхніх дітей неохоче приймали в осередках прийому біженців, а рівень соціального схвалення їх підтримки був і залишається набагато нижчим, ніж у випадку неромських громадян України, які теж тікали від війни. Це часто призводить до ускладнення доступу до ключових сфер: охорони здоров’я, житла ринку праці та освіти.

«Найбільшою проблемою, якщо йдеться про інтеграцію ромів, на мій погляд, є відсутність у Польщі інклюзивних інституцій. Я маю на увазі такі інституції, як-от школи, центри зайнятості та інші установи, які мають бути більш відкритими та інклюзивними не лише для ромської спільноти, але й для інших груп мігрантів, біженців і меншин. Освіта – це наш інструмент і дуже важливий фактор, який може допомогти побудувати позитивні взаємини та скористатися потенціалом, який притаманний культурному різноманіттю», ‒ підкреслила Йоанна Талевич.

Житлові проблеми груп особливого ризику соціальної ізоляції експерти обговорювали під час Житлового форуму 2024, який минулого тижня організував фонд Habitat For Humanity.