Польща
Скарб із Любомежа належить державі чи спадкоємцям німця?

Кому належать коштовності, знайдені в Любомежі? Деякі мешканці не мають сумнівів: вони мають залишитися в місті та потрапити до музею як пам’ятки історії цього регіону.

Рішення про те, чи «скарби», які кількадесят років пролежали під кроною місцевої смереки, залишаться в Польщі, чи їх вивезуть родичі чоловіка, що їх закопав, залежить від оцінки спеціалістів. «Якщо це родинні пам’ятки, після опису та документування їх мають повернути», – вважає голова фундації «Thesaurus».

У понеділок на території Любомежа із землі витягнули рештки банок, закопаних там кількадесят років тому. Всередині віднайшли забруднені годинники, портсигари, кольє та монети. Знахідки не було би без німців, які минулих вихідних приїхали до цієї місцевості з листом та ескізом карти. В одного з місцевих жителів вони позичили лопату. Хотіли копати. Приготування зірвали служби, які прибули до місця. Німці повернулися з нічим, а пошуки провела комісія за участю археолога. Коштовності розмістили в державному сейфі.

«Вони мають залишитися та потрапити до музею»
Уже кілька днів невеликий Любомеж живе цією історією. Навіть переклали лист, який німці привезли з собою. В ньому зазначено про дві банки з відкидними кришками, «великі слоїки, найімовірніше з цінним вмістом». «Це місце знаходиться у верхньому розі саду. Там, де ростуть три смереки, якщо вони ще є. Закопані вони біля найменшої смереки. Одразу ж біля стовбура, за муром, на глибині 70 сантиметрів», – читаємо в листі. Деякі жителі не сумніваються, що дорогоцінності мають залишитися у місті та потрапити до музею як пам’ятки історії цього регіону.

Як буде? Це мають вирішити дослідження реставраторів та археологів. Як розповідає представник служби Нижньосілезької реставрації пам’яток, наприклад, якщо ми знайдемо предмети, які в минулому закопав хтось, чиє ім’я та прізвище нам відоме, зокрема наш дідусь чи бабуся, це ще не означає, що ці речі автоматично належать нам. «Їхню цінність досліджує й оцінює археолог. Якщо вони мають історичну та пам’яткову вартість, їх не так легко вивезти з Польщі, особливо без згоди реставратора пам’яток. Якщо ж віднайдені предмети не мають такої цінності, їх можуть звільнити від цих зобов’язань», – повідомляє управління служби.

Юрист: сімейні пам’ятки повинні повертати спадкоємцям
Однак, як пояснює Пьотр Левандовський, юрист і голова фундації «Thesaurus», справа виглядає зовсім не так. У всьому винна двозначність польських законів. А також те, що приписи, які регулюють процедури в такому випадку, містяться і в законі про знайдені речі, і в цивільному кодексі. Крім того, наявний ще й закон про охорону та збереження пам’яток.

«Це неправда, що все, знайдене в землі, належить державі. Потрібно розрізняти дві ситуації: археологічні знахідки, які лежать у культурному шарі, та інші знахідки, віднайдені в місці, де цього культурного шару немає, неглибоко під землею. Їх археологічною знахідкою ми визнати не можемо», – пояснює Левандовський.  «Якщо це речі – сімейні пам’ятки, на мою думку, немає жодних юридичних підстав, щоб їх реквізувала держава. В подібній ситуації це недопустимо, а власник мав би тоді повне право домагатися повернення цих речей через суд», – підкреслює голова «Thesaurus».

Британське розв’язання поблажливіше
На його думку, польський закон у цьому випадку абсурдний і як приклад наводить британське право. «Там особа, яка знайшла річ, стає її власником. Знахідку необхідно зареєструвати у відповідному органі. Цей орган документує знахідку та проводить ринкове оцінювання. Предмет повертають тому, хто його знайшов, а якщо він хоче продати знахідку, право пріоритету покупки належить державі», – пояснює британське розв’язання Левандовський. У Польщі інакше. «Держава по-іншому регулює це питання: якщо ти щось знайшов, повинен це віддати. Без жодних дискусій. Дехто задумується: якщо закопати 5 грошів і відкопати їх через рік, чи вони стануть власністю державної казни? Приписи нерозбірливі», – підкреслює юрист.

Джерело: tvn24.pl

Схожі публікації
Залишки кораблів, які в давнину розбивалися дорогою до Птолемаїди в Лівії, відкрили археологи Варшавського університету.
6–8 травня 2026 року відбудеться Польсько-український історичний конгрес – найбільша на сьогодні зустріч істориків із Польщі та України, присвячена спільній рефлексії над історією відносин між двома народами.
Національний центр культури (Польща) оголосив набір заявок на програму «Польсько-український обмін молоддю – 2026», у рамках якого підлітки з Польщі та України, зокрема діти біженців, які живуть у Польщі, разом реалізують проєкти, присвячені локальній історії та спадщині.
Археологи з фундації Relicta виявили поблизу селища Загроди в Західнопоморському воєводстві сліди середньовічного міста Штольценберг.
Президент Кароль Навроцький підписав закон про припинення дії рішень, що випливають із закону про допомогу громадянам України.
15 лютого 1951 р. було підписано угоду про обмін ділянками територій між Польщею та СРСР. Радянська сторона отримала родючі та багаті на поклади кам’яного вугілля території, поляки натомість отримали мальовничий, але бідний район у Бещадах із майже вичерпаними покладами нафти.
Інститут воєнних втрат, який проводить дослідження збитків, завданих Польщі внаслідок агресії СРСР у вересні 1939 р., представив перші результати своєї роботи.
Фундація «Świat na Tak» запрошує дітей та молодь польського походження, а також дітей поляків, які проживають за межами Польщі, віком від шести до 22 років до участі в XVII конкурсі «Бути поляком» (модуль А).
Лише до завтра, 11 листопада, можна милуватися мультимедійною проєкцією «Корона і держава: 1000 років королівства». Це розповідь про тисячолітню історію польської державності, висвітлена за допомогою 2D- і 3D-анімації, світла та звуку.