Чотири масові депортації поляків у 1940‒1941 рр. були сплановані та проведені таким чином, щоб вивезти з колишніх східних територій Другої Речі Посполитої всіх людей, які вважалися «небезпечними» для радянської влади.

83 роки тому, в ніч з 9 на 10 лютого 1940 р., розпочалася перша з чотирьох масових депортацій поляків до Сибіру. Того дня близько 140 тис. польських громадян були депортовані вглиб Радянського Союзу. Багато з них загинули дорогою, а тисячі не повернулися додому. Серед депортованих були переважно родини військових, державні службовці, працівники лісового господарства та залізниці.

Наступні депортації радянська влада здійснила у квітні та на межі червня і липня 1940 р., а також у травні-червні 1941 р.

За підрахунками польської влади, загалом під час чотирьох масових депортацій до сибірських гулагів депортували приблизно мільйон мирних жителів, хоча в радянських документах йдеться про 320 тис.

Історик Інституту імені Пілецького Єжи Рогозінський у 2020 р. підкреслював, що під час першої масової депортації поляків офіцери НКВС завдали удару по «фундаменту» польської держави на колишніх східних територіях Республіки Польща.