Орієнтовна вартість приватних витрат поляків на допомогу біженцям з України в перші місяці війни становить близько 10 млрд злотих, ідеться у звіті Польського економічного інституту (PIE). Додається, що державні витрати становлять приблизно 15,9 млрд злотих.
«Орієнтовна вартість загальних річних видатків державних органів, спрямованих на допомогу біженцям, разом із сумою приватних пожертвувань поляків на цю мету, лише протягом перших трьох місяців відкритої війни становить загалом 25,4 млрд злотих», – зазначив Пьотр Арак, директор PIE. Керівник інституту додав, що це відповідає 0,97 % ВВП Польщі у 2021 р.
Державні видатки
Якщо говорити про держані видатки, пов’язані з гарантуванням біженцям доступу до виплат і соціальної допомоги, а також із послугами у сфері медичної опіки та освіти, то це близько 15,9 млрд злотих.
Як підрахував PIE, у перші місяці в гуманітарній діяльності брали участь 70 % дорослих осіб, а половина дорослого населення задіяна в допомозі біженцям постійним чином, тобто і на початку війни, і в наступні тижні воєнних дій.
Форми підтримки і їх вартість
Найпопулярнішими формами підтримки, як розповіла експертка з Польського економічного інституту Агнешка Вінцевіч-Прайс, були матеріальна допомога та грошові пожертви. Інститут повідомив, що 59 % опитаних брали участь у закупівлі потрібних товарів, а 53 % робили грошові перекази на потреби біженців.
«Рідше вживаними формами підтримки були допомога в залагодженні різного роду справ біженців (20 % опитаних), участь у волонтаріаті (17 % анкетованих). Своєю чергою, 7 % опитаних заявили, що надали біженцям власне житло», – розповіла Вінцевіч-Прайс.
Загалом, як показує дослідження, поляки виділили на допомогу біженцям 9–10 млрд злотих. Зазначається, що це більше, ніж видатки на благодійні цілі протягом усього 2021 р.
Також повідомляється, що серед осіб із найвищими доходами (понад 5 тис. злотих нетто) відсоток осіб, які надали найбільшу допомогу біженцям, був утричі більший, ніж серед осіб із найнижчими доходами (менше ніж 2 тис. злотих). Дослідники теж звернули увагу, що навіть серед тих, хто заробляв менше ніж 2 тис. злотих, задіяність у допомозі біженцям була досить розповсюдженою, і лише 26 % осіб з цієї групи не допомагали жодним чином. Також було помічено, що важливим фактором виявився рівень освіти. Особи з вищою освітою були більш чисельно задіяні в допомогу (більше ніж на 10 % порівняно з іншими групами).
Попередній досвід
Виявилося, що із рівнем задіяності в допомозі українцям мали зв’язок такі чинники, як досвід у благодійній діяльності перед війною, безпосередній контакт з іноземцями, зокрема з українцями, перед війною, а також регулярне відслідковування інформації в ЗМІ на тему воєнних дій та доль біженців.
«Що цікаво, жінки частіше за чоловіків допомагали біженцям. Абсолютну відсутність задіяності в допомозі задекларували 28 % анкетованих чоловіків, тоді як серед жінок це 19 %. Крім того, якщо брати до уваги вік, виявилося, що серед молоді було найбільше не тільки активно задіяних, але й тих, хто взагалі не допомагав, – 27 % осіб віком 20–34 роки не допомагали біженцям, але 18 % можна віднести до найбільш активно задіяних у надаванні допомоги», – вказано у звіті.
Автори говорять, що з часом кількість осіб, які активно долучаються до допомоги біженцям, зменшилася. Наприкінці квітня – на початку травня 57 % опитаних задекларували участь у якійсь формі допомоги, а на початку конфлікту це було 70 % дорослих осіб. Однак підкреслюється, що 50 % заявили про участь у такій діяльності і на початку війни, і в пізніший період, коли проводилося дослідження.
Дослідження теж звернуло увагу, що допомога польського суспільства в перші дні і тижні війни мала не тільки матеріальний, а й великою мірою символічний вимір, адже в багатьох випадках вона випередила інституціональну допомогу та суттєвим чином впливала на формування громадської думки в інших країнах.
Зазначається, що на черговому етапі інтеграції стає необхідним забезпечення суспільної єдності, нівелювання напруженості між новою міграцією та польською громадськістю, а також поступова інтеграція в навчальних закладах, державних установах, робочих підприємствах і всюди, де відбуваються інтенсивні контакти між біженцями та громадянами Польщі.