Росія прагне дестабілізувати європейський ринок газу, а німецькі компанії знали про заплановані обмеження поставок російського газу до ЄС, бо їх попередив «Газпром», аби німецькі клієнти не постраждали від газової політики Кремля. Про це пише французьке видання Opinion Internationale.

«Газпром» тисне на Європу і використовує стратегію, яка полягає в обмеженнях поставок газу. Вона скерована на дестабілізацію європейського газового ринку, щоби змусити Європейську комісію прискорити процедуру сертифікації  Nord Stream 2», – пише Opinion Internationale.

«Компанії, пов’язані з «Газпромом», наперед знали ці плани і встигли поповнити свої запаси газу, щоби клієнти в Німеччині не постраждали від газової політики Кремля», – підкреслює журнал.

Не були збільшені поставки газопроводом «Ямал» і не були заповнені газосховища в Європі, що призвело до зростання ціни на цю сировину.

«Російська стратегія полягає в обмеженні поставок газопроводами, за винятком «Nord Stream 1», – вказує видання.

«На це момент «Газпром» не використовує всієї пропускної здатності наявної транспортної інфраструктури. Доступні дані показують, що об’єми поставок Ямальським газопроводом знизилися на 48 % і на 45 % – газопроводом «Дружба», – повідомляє Opinion Internationale.

Російські дії призвели до 7,5-кратного зростання оптових цін на європейському ринку. Масштаб зростання цін зараз значно вищий, ніж під час криз 1973/74 i 1978/1979. Під час цих криз ціни зросли відповідно в 3,7 і 2,8 рази.

Згідно з європейськими законами (ст. 102 Договору про функціонування Європейського Союзу та Директиви про захист конкуренції і споживачів) це зловживання домінантною позицією шляхом обмеження поставок природного газу, що призвело до надзвичайно високих цін.

«Ці дії «Газпрому» на європейському ринку поставок є частиною значно ширшої стратегії. Вона полягає у створенні вузького місця, а потім у пропозиції вирішення проблеми у вигляді регуляційного патронату, що остаточно закріпить домінантну позицію російського монополіста. Цю стратегію використовували в останні десятиліття двічі: у випадку країн Центрально-Східної Європи (2009–2014) та українського «Нафтогазу» (2014–2019)», – підсумовує журнал.