Розмова з Мацеєм Свірським, директором аналітичного центру «Редут доброго імені», про звіт «Si vis pacem, para bellum».

«Cьогодні Грузія, завтра Україна, післязавтра країни Балтії, а потім, можливо, час для моєї країни, для Польщі!» – ці слова президента Польщі Леха Качинського, сказані 12 серпня 2008 р. в центрі Тбілісі на віче проти російської агресії в Грузії, часто згадують, коли мова заходить про війну Росії проти України. Водночас мимоволі виникає питання, чи можуть вони стати також пророчими для Польщі?

Не так давно польський аналітичний центр «Редут доброго імені» опублікував звіт «Si vis pacem, para bellum» («Хочеш миру – готуйся до війни»). В ньому аналізується можливість гіпотетичної війни, спричиненої агресією Російської Федерації проти Польщі та країн Балтії. Тобто ідеться про удар по східному флангу НАТО. В документі багато місця відводять дезінформаційній діяльності Росії проти Польщі та балтійських республік із метою завдати шкоди обороноздатності згаданих держав.

До розмови на цю тему запросили Мацея Свірського, директора «Редуту доброго імені».

Досить поширений погляд, популяризований російськими дезінформаційними центрами про те, що нібито Польща міститься поза неоімперськими претензіями Кремля. Крім цього, вважається, що абсолютною гарантією миру є членство в НАТО і що російська агресія проти Польщі неможлива. Чи можлива в такому випадку відкрита війна, вже не кажучи про гібридну?

Щодо того, що ви сказали про дезінформаційну акцію, яка твердить про відсутність інтересу до Польщі з боку Кремля, то правду з цього приводу можна дізнатися, звернувшись до російської військової доктрини, яку публікують час від часу. Там чітко видно, що головним противником Росії є НАТО, а Польща – член Альянсу. Ми такий самий член, як й інші. Адже НАТО — це група рівних демократичних держав, об’єднаних в оборонному союзі. Якщо для керівництва Росії НАТО є головним супротивником, то зрозуміло, що Польща також розглядається так само. А у військово-стратегічному плануванні завжди ведеться пошук слабкої ланки в супротивника. Аналізується, як вирвати з ланцюга ту чи ту ланку або ж ослабити цілий ланцюг.

Наша теза, представлена в звіті, опублікованому центром «Редут доброго імені», полягає в тому, що різного роду дезінформаційні операції проти Польщі скеровані на ослаблення однієї з ланок НАТО. Прикладом такого роду дезінформації є твердження, що Польща нібито співпрацювала з Гітлером, що поляки винищували євреїв і що Польща відповідальна за Голокост. Усе направлено на те, щоб ослабити цю ланку, і коли керівництво Росії вважатиме доцільним, завдати по ній удару зі всією силою.

Варто підкреслити, що в ЄС частина чиновників й політиків тиражують образ Польщі як не зовсім демократичної держави, де нібито утверджується авторитаризм партії «Право і справедливість». Лунають думки, що у критичну годину союзники Варшави можуть не допомогти або ця допомога буде запізнілою. Якою мірою Польща, а разом з нею країни Балтії, можуть розраховувати на підтримку? Чи можна цілком покладатися на відому ст. 5 НАТО? Чи доречні порівняння з 1939 р., коли союзники Польщі, Франція та Англія, не квапилися їй допомагати?

Є принципова різниця між союзами, які Польща уклала в 1939 р. (із Францією військовий союз був набагато раніше, ніж з Англією, бо це було ще у 1920 р.) і тим, що ми маємо зараз. Проте ви праві, що союзники у важку хвилину в 1939 р. нам не допомогли, а Радянський Союз добив Польщу. Напад 17 вересня не дав змоги польській армії перегрупуватися для боротьби з німцями. Якби це вдалося й не було удару з боку радянської Росії, то все вказує на те, що ми могли б вистояти перед німцями і дочекатися допомоги союзників. У той же час більшовики завдали нам удару в спину, Польща зазнала поразки і була під комуністичним чоботом до 1989 р.

Щодо можливості повторення 1939 р., то це потрібно розглядати з погляду сучасних технологій. Технологія пішла вперед настільки, що відстані вже не є перешкодою. Той факт, що Польща перебуває за 6 тис. км від США, не означає, що вона буде невідомо скільки чекати на американську допомогу у випадку нападу Росії. Відстані були суттєвою перешкодою для Англії та Франції в наданні допомоги в 1939 р., хоча б з огляду на те, що тоді літаки не мали відповідної дальності. Сьогодні літаки, які допомагали б протидіяти російській агресії, оперували би з США, їм не були б потрібні аеродроми в Польщі. Летячи на допомогу Польщі, літаки здійснювали б польоти з аеродромів у США. Такі сьогодні технічні реалії і це вже не кажучи про ракети й інші речі.

Принципово важливим моментом є відлякування Кремля від наміру розпочати війну. НАТО виконує таку роль. Тут ідеться не про те, щоб налякати наших слухачів, що вибухне війна. Тільки потрібно пам’ятати про те, чого вчать російських військових, а саме, що найкраща та війна, яка не вибухнула, але була виграна.

На наш погляд, функція НАТО передовсім полягає у відлякуванні домагань російських імперіалістів, які хотіли б повернути status quo ante bellum Першої світової війни. Справа в тому, що в Росії лунають шовіністичні думки про те, що Польща – це «втрачені землі», мовляв, колись російсько-німецький кордон пролягав десь поперек сучасної Польщі. І головним тут є питання відбиття в російських імперіалістів апетиту змінити кордони Польщі.

Російська пропаганда безперервно твердить, що витрати Польщі й інших країн НАТО на оборону та модернізацію армії є просто марним витрачанням грошей, мовляв, перевага Росії неймовірна.

Це лише намагання деморалізувати супротивника. Перш за все потрібно пам’ятати про те, що існує таке явище, як «активные мероприятия», що для тих, хто знає російську не треба перекладати, а англійською це звучить як «active measures». Це методи дій російських спецслужб, мета яких підірвати будь-яку волю до боротьби з росіянами, саме перебільшуючи можливості Росії, її технології тощо.

Типовим «активным мероприятием» СРСР щодо Заходу були пацифістські рухи, які ослаблювали волю до боротьби з комуністичним імперіалізмом, чи ціла дезінформаційна операція, яка була покликана залякати Захід радянськими ядерними ракетами, які нібито були надточними.

Пропаганда, яку роздуває Росія, базується на незнанні Заходу того, чим був комунізм і чим сьогодні є клептократичний режим, пов’язаний зі спецслужбами.

Тут немає якихось ілюзій з цього приводу. Поляки повинні озброюватися до зубів. Те ж саме стосується держав Балтії, бо такий наш історичний досвід. І треба сказати найважливіше: поляки не ненавидять росіян, вони їх люблять. Російська мова популярна серед нас і ми цінуємо сердечність росіян. Загрозою для поляків є російська держава, яке немилосердна як щодо своїх громадян (і це довга традиція з часів Івана Грозного), так і щодо своїх сусідів. Тому поляки повинні готуватися захищатися від Росії. Звідси і назва нашого звіту «Si vis pacem, para bellum» («Хочеш миру  – готуйся до війни»). Іншими словами, готуйся до агресії, щоб відлякати агресора.

Назар Олійник