Лише 20 країн утримують свої науково-дослідні станції в Антарктиці, отримуючи в такий спосіб доступ до цієї найбільшої природної лабораторії, можливість для проведення амбітних дослідницьких програм і здійснення міжнародної співпраці.
Екстремальні кліматичні умови, що склалися в Антарктиці, високі вимоги до охорони навколишнього середовища і значні логістичні труднощі, пов’язані з обслуговуванням дослідницьких станцій і реалізацією наукових програм, роблять цей регіон лабораторією тестування нових технологій. Це один із найважливіших регіонів досліджень екологічних змін планети.
Польські вчені стали першими, хто проводив дослідження в Антарктиці, а їхнім попередником був польський мандрівник, геофізик і географ Генрик Арцтовський, який народився 150 років тому. Після навчання в Бельгії у віці майже 26 років Арцтовський у 1897 р. організував антарктичну експедицію, розпочинаючи свою багаторічну полярну пригоду. Експедиція прибула кораблем до запланованого місця та першою в історії зимувала в льодах Антарктики.
Саме на основі досліджень Арцтовського виникло безліч нових наукових гіпотез, зокрема й підтверджена сучасною наукою гіпотеза Антарктандів, тобто гірської системи, в якій поєднуються особливості геологічної будови Анд у Південній Америці та гір на Землі Грейама на Антарктичному півострові. Також були розроблені теорії про хвилеподібне переміщення циклонів та причини глибшого, ніж в інших континентальних блоках, положення антарктичного шельфу. Пізніше Арцтовський брав участь у дослідженні Шпіцбергену та виконував багато відповідальних функцій у музеях природи та університетах Бельгії, США та Польщі. Прізвищем дослідника названо півострів і нунатак в Антарктиді, гору і льодовик на Шпіцбергені, а також польську наукову антарктичну станцію в Південному Шетландському архіпелазі.
Протягом багатьох років польські вчені продовжують ці гарні традиції – проводять ґрунтовні дослідження в полярних районах, працюють і на цілорічних, і на сезонних станціях. Особливе значення мають дві цілорічні станції: розташована в Південній півкулі Польська антарктична станція імені Генрика Арцтовського та польська полярна станція Хорнсунн імені Станіслава Седлецького в південній частині Шпіцбергену в Північній півкулі.
Польська антарктична станція імені Генрика Арцтовського, яка існує з 1977 р., – це цілорічний науково-дослідний підрозділ, яким керує Інститут біохімії та біофізики Польської академії наук. Станція розташована на острові короля Георга, на відстані понад 14 тис. км від Польщі. Там проводяться наукові дослідження в таких галузях, як океанографія, геологія, гляціологія, геоморфологія, кліматологія, мікробіологія, ботаніка, екологія, орнітологія, генетика, біологія і хімія моря, картографія. Здійснюється постійний моніторинг навколишнього середовища, вивчається мінливість полярних екосистем, еволюція, структура й динаміка біорізноманіття, а також вплив зміни клімату в районі Антарктичного півострова на функціонування морських і наземних екосистем. Матеріали й дані, отримані під час безперервних досліджень протягом понад 40 років, є досягненнями світової науки.
Сьогодні дуже важливі, зокрема, дослідження, що стосуються проблематики глобальних змін клімату, екологічний моніторинг, який проводиться з метою визначення розміру та стану популяцій морських птахів і ластоногих ссавців і надає важливу інформацію про стан всієї екосистеми, або моніторинг концентрації вуглецю в опадах у всіх формах його існування (наприклад, дощ, сніг) для визначення потенційного надходження забруднюючих речовин із віддаленого та місцевого повітряного транспорту.
Відповідно до Протоколу про охорону навколишнього середовища до Договору про Антарктику, вся Антарктида є природним заповідником, призначеним для миру і науки. Однак потрібно пам’ятати про ситуацію на іншому полюсі нашої земної кулі, тобто в Арктиці. Попри побоювання за унікальне природне середовище, країни цього регіону змагаються за вплив, заохочуючи свої гірничодобувні компанії проводити пошуки нафти й газу. Принаймні з моменту публікації в 1972 р. першої доповіді Римського клубу лунають тривожні думки про виснаження природних ресурсів Землі. У міру посилення дискусій про майбутню доступність енергії на Землі, наміри щодо освоєння раніше невикористаних районів набиратимуть обертів.
Друга з найважливіших польських полярних станцій, тобто Польська полярна станція Хорнсунн імені Станіслава Седлецького в Арктиці, почала свою сезонну діяльність вже в 1957 р., а в 1978 р. її перетворили на цілорічну станцію. Станція підпорядковується Інституту геофізики ПАН. Дослідження, які там проводяться, спрямовані на те, аби краще зрозуміти арктичну природу і зміни, що відбуваються в ній, головним чином у контексті зміни клімату.
Приємно зазначити, що дослідження на польських полярних станціях відзначаються заслуженою високою міжнародною репутацією і є важливим внеском Польщі у світові дослідження, що мають вирішальне значення для майбутнього нашої планети.
Автор: професор Міхал КЛЕЙБЕР,
головний редактор «Wszystko Co Najważniejsze»
Текст публікується одночасно в польському щомісячнику «Wszystko Co Najważniejsze» в рамках проєкту, реалізованого Інститутом національної пам’яті Польщі спільно з Національним банком Польщі.
