НАТОскоп
Наскільки ефективне викриття російських мереж шпигунів у країнах НАТО

Чи достатньо ефективно ведеться боротьба з агентами російської розвідки в Болгарії та Польщі?

Болгарська прокуратура та Міністерство оборони цієї країни повідомили нещодавно про викриття та знешкодження організованої групи, яка шпигувала на Росію. Її очолював колишній офіцер болгарської військової розвідки.

Відомо, що членами групи були, зокрема, працівники російської розвідки. Вони переказували Росії таємну інформацію про військові операції НАТО. Згодом Міністерство закордонних справ Болгарії вирішило видворити з країни двох російських дипломатів.

Міністр закордонних справ Польщі Збігнев Рау написав у твіттері, що Польща підтримує свого союзника в НАТО Болгарію, яка захищає свій суверенітет від ворожої шпигунської активності Росії.

Експерт зі східної політики в аналітичному центрі Warsaw Institute Гжегож Кучинський нагадав, що це черговий протягом останніх двох років шпигунський скандал на лінії Росії та Болгарії.

«З осені 2019 р. болгари вже видворили п'ять російських дипломатів, востаннє – у грудні – військового аташе. Нинішня справа може бути пов’язана із тими подіями. Оперативні матеріали, які оприлюднила болгарська прокуратура, вказують на те, що цю мережу відстежували тривалий час. Важко говорити про високий професіоналізм затриманих. Це означає, що ефективність російських служб розвідки або людей, які з ними співпрацюють, не настільки бездоганна, як дехто намагається це представити. Вони напевно не відігравали особливо важливої ролі, можна теж говорити про їхнє почуття безкарності».

Гжегож Кучинський звернув увагу, що Болгарія, попри приєднання досить давно тому до НАТО та Європейського Союзу, ще донедавна вважалася місцем, де російські спецслужби могли вільно діяти, що слідувало з того, що частина військових служб у цій країні сильно інфільтрована росіянами.

«Коли трапляються шпигунські скандали, виявляється, що вони стосуються болгарської армії або військової розвідки. Зрештою, цю викриту мережу очолював резидент Болгарії, теж колишній офіцер військової розвідки, а отже, вихованець радянських шкіл. Це нагадує польські реалії, коли не була проведена люстрація, ці зв’язки зберігаються дотепер. Тільки останні два роки болгари почали боротися із російськими шпигунами, але це відбувається під політичних тиском західних союзників, передусім США та Великої Британії. Болгарія, стикаючись з проблемами – з Туреччиною чи російською агресією в Чорному морі та окупацією Криму, стає дуже важливим елементом східного флангу НАТО. Звідси й виникають інтерес до цієї країни основних членів Альянсу і бажання позбутися найменшої загрози проникнення росіян, які донедавна тут були дуже зухвалими, були навіть спроби створення відверто проросійських рухів, які мали закликати до виведення Болгарії з НАТО та ЄС. Наприклад, двом відомими росіянам нині заборонений в’їзд до Болгарії. Одним із них є так званий православний олігарх Костянтин Малофєєв, спеціаліст із гібридної війни, який був активний, зокрема, на Донбасі. Інша особа – це Леонід Решетніков, генерал військової розвідки у відставці, який був головою аналітичної інституції, що насправді була неофіційною резидентурою для російської розвідки на усіх Балканах».

Отже, як бачимо, у Болгарії за останні два роки посилилася шпигунська і розвідувальна війна Заходу та Росії. Росіянам набагато простіше завербувати болгарського розвідника, ніж американського. 

«Болгарія та інші країни Центральної Європи, включаючи Польщу, є союзниками США та членами НАТО і мають доступ до певної секретної інформації. Російська розвідка активна у таких країнах, як Болгарія або Естонія. Тут варто згадати про історію Хермана Сімма, крота російської розвідки, який вивіз дуже багато таємної інформації про НАТО; ще до сьогодні у розвідувальних колах в Брюсселі цей випадок вважають найбільшим ударом по Альянсу на шпигунському фронті з часу завершення холодної війни. Такі ситуації, як, наприклад, шпигунський скандал в Естонії, на жаль, не викликають великої довіри спецслужб Заходу до молодших союзників, до посткомуністичних країн. Практично у всіх цих країнах так званий нульовий варіант у спецслужбах не застосовувався. Через десятиліття ми відчуваємо наслідки таких рішень».

Тут варто згадати про один з гучних шпигунських скандалів у Польщі. У 2009 р. у країні затримали підозрюваного у співпраці із російською розвідкою, громадянина Росії Тадеуша Юхнєвича. У нього знайшли замасковане під повсякденний предмет висококласне криптографічне обладнання. За його допомогою він щонайменше 129 разів контактував зі штабом ГРУ. У 2010 р. його засудили до трьох років позбавлення волі. Однак вийти на волю він зміг уже у 2011 р., після чого його видворили.  Юхнєвич кільканадцять років жив у Польщі і мав невелику фірму. Шпигун діяв на території Куявсько-Поморського і Мазовецького воєводств.

Колишній багаторічний слідчий журналіст Ярослав Якімчик, який мав доступ до оприлюдненої частини слідчих матеріалів, розповів Польському радіо про особу і завдання шпигуна Тадеуша Юхнєвича в Польщі.

«Розкриті матеріали показують, що він був так званим сплячим кротом, який повинен був активуватися у разі війни, це досить характерна річ для російської військової розвідки. Він підтримував зв’язок за допомогою громадських таксофонів, для яких використовував імпульсні картки. Він телефонував на номери, що були ідентифіковані як номери штаб-квартири ГРУ в Москві. Також використовував більш професійну систему зв’язку на коротких радіохвилях. Це обладнання, що він використовував для зв’язку зі штабом ГРУ, було вилучене Агентством внутрішньої безпеки в результаті затримання шпигуна».

За словами Ярослава Якімчика, інформацію, яку він надсилав до Росії, прочитати не вдалося: «Робота над цим тривала принаймні до осені 2015 р. Згодом офіцери, які працювали над цим питанням, звільнилися зі служби або були звільнені. Можна лише сподіватися, що робота все ще триває. Те, що було передано, має вирішальне значення. Юхнєвич не лише передавав повідомлення, але й отримував їх, одержував завдання, які потрібно було виконати».

Ярослав Якімчик звернув увагу, що достовірної інформації на тему того, чи Юхнєвич міг очолювати мережу російських шпигунів у Польщі, немає. Сам польський слідчий журналіст схиляється до версії, що він був радше самотнім нелегалом, який мав конкретні завдання для виконання у випадку воєнного стану, про що може свідчити його місце проживання у Польщі, а саме на Куявах, близько від важливих державних критичних інфраструктурних елементів.

Якімчик зауважив, що у зв’язку з тим, що у своїй діяльності Юхнєвич використовував, серед іншого, традиційне короткохвильове радіо та старі методи, був зроблений висновок про необхідність відбудови радіорозвідки в Агентстві внутрішньої безпеки, від якої раніше відмовилися через розвиток комунікаційних технологій.

Журналіст зазначив, що із розвитком нових технологій росіяни не відмовилися від використання зв’язку на коротких радіохвилях, що показала, зокрема, окупація у 2014 р. зеленими чоловічками Криму, коли увесь зашифрований зв’язок між підрозділами російської армії вівся на коротких хвилях. 

PR24/Тарас Андрухович

Схожі публікації
На думку автора статті в газеті Rzeczpospolita, Польща стала частиною протистояння Заходу та Росії і потрібно усвідомити, що це матиме для поляків далекосяжні наслідки.
Міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс переконаний, що не можна допускати порушення повітряного простору країн НАТО.
Речник Оперативного командування Збройних сил РП, підполковник Яцек Горишевський оцінив, що спроби збити ракету, яка порушила польський повітряний простір, були пов’язані ще з більшим ризиком.
Американський Інститут вивчення війни вважає, що низка фінансових, економічних і військових показників вказує на те, що Росія готується до широкомасштабної війни з НАТО.
Радник очільника НАТО Борис Руж запевнив, що Північноатлантичний альянс зробить кроки, щоб показати світові та перш за все Путіну, що НАТО і Україна зближуються.
Президент Франції Еммануель Макрон заявив учора, 14 березня, що сказати такому агресору, як Росія, що ми не перетнемо певну межу, вже є поразкою.
Очільник МЗС Польщі висловив надію, що Москва має межі своєї агресії та відсутності реалізму. Він нагадав, що росіяни марили «захопленням Києва за три дні».
Політик вважає, що вкрай важливо якомога швидше забезпечити Україну боєприпасами, щоб вона могла ефективно захиститися від російської агресії.
Загальновидовий центр бойової підготовки Об’єднаних збройних сил JFTC у Бидгощі, що діє в структурах Північноатлантичного альянсу, за 20 років свого існування підготував кілька десятків тисяч командирів, штабних офіцерів і радників.