У п’ятницю минає 64-та річниця смерті генерала Августа Еміля Фільдорфа на псевдо «Ніл». Командира Кедиву (Керування диверсіями – МІ) Армії Крайової повісили комуністи 24 лютого 1953 р. на території в’язниці на вулиці Раковецькій у Варшаві. Останки героя не знайшли досі.
«Смерть організатора й командира однієї з найважливіших структур АК завершила певну епоху», – говорить Яцек Павловіч, директор Музею «Проклятих солдатів» і політичних в’язнів ПНР.
Під час Першої світової війни Фільдорф служив у Польських легіонах. Після повернення незалежності залишився на дійсній службі. Під час Вересневої кампанії (у 1939 р. – МІ) командував 51-м полком піхоти Кресових стрільців імені Джузеппе Гарібальді у 12-й піхотній дивізії.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
У РАДОМІ ЛЮСТРУЮТЬ «ПОЧЕСНИХ ГРОМАДЯН». ЙДЕТЬСЯ ПРО РАДЯНСЬКИХ ГЕНЕРАЛІВ
76 РОКІВ ТОМУ В ОКУПОВАНІЙ ПОЛЬЩІ ПРИЗЕМЛИЛИСЯ ПЕРШІ «ТИХОТЕМНІ»
АНТИВОЄННЕ ПОСЛАННЯ МУЗЕЮ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ У ГДАНСЬКУ
75 РОКІВ ТОМУ ВИНИКЛА АРМІЯ КРАЙОВА
77-МА РІЧНИЦЯ ДЕПОРТАЦІЇ ПОЛЯКІВ ВГЛИБ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ
Дістався до Кракова
Коли його частину розбили в бою під Ілжою, Фільдорф у цивільному одязі дістався до рідного Кракова. Звідти він намагався перебратися до Франції, але його затримали на словацькому кордоні та інтернували в жовтні 1939 р. Йому вдалося втекти з табору для інтернованих і добратися через Угорщину до Франції, де він вступив до польської армії, яка саме утворювалася.
Після капітуляції Франції Фільдорф перебрався до Англії, а польський уряд в еміграції призначив його першим емісаром уряду й головнокомандувачем. До окупованої Варшави він прибув 6 вересня 1940 р. і одразу приступив до конспіративної діяльності.
У серпні 1942 р. був призначений командиром Кедиву АК. Саме він видав наказ ліквідації генерала СС у Варшаві Франца Кутшери. Замах на злочинця був одним із найбільш ефектних акцій польського підпілля перед вибухом Варшавського повстання.
Арештований НКВС
7 березня 1945 р. генерал «Ніл» був арештований НКВС у Мілянувку. Фільдорфа впізнали, хоча тоді він послуговувався документами на ім’я Валенти Гданіцького. Потрапив у табір у Рембертові, звідти 21 березня 1945 р. його вивезли до трудового табору на Уралі.
До Польщі повернувся в жовтні 1947 р. і оселився під фальшивим прізвищем у Білій-Підлясьці. З того часу вже не займався підпільною діяльністю, проживав іще у Варшаві та Кракові, після чого переселився до Лодзі.
Коли оголосили амністію, в лютому 1948 р. пішов до районної комендатури в Лодзі й розкрив своє справжнє ім’я, прізвище та звання бригадного генерала.
Фіктивний процес
10 листопада 1950 р. Фільдорфа арештували працівники Служби безпеки. Його перевезли до Варшави й помістили в слідчому ізоляторі Міністерства громадської безпеки на вулиці Кошиковій, звідки потім перевели у в’язницю на вулиці Раковецькій.
«Ніла» звинуватили у видаванні наказів про ліквідацію солдатами АК радянських партизанів. Попри тортури, Фільдорф відмовився співпрацювати зі службами. Після фіктивного процесу генерала Фільдорфа 16 квітня 1952 р. засудили до смертної кари через повішання.
Павловіч підкреслює, що така смерть додає трагізму фігурі генерала «Ніла». «Смерть через повішання – це ганебна для офіцера смерть. Комуністи вчинили величезний злочин. Вони вбили командира найвищого рангу Армії Крайової, найкращої польської армії», – говорить директор Музею «Проклятих солдатів» і політичних в’язнів ПНР.
Донині дослідникам Інституту національної пам’яті не вдалося знайти останків генерала. Найімовірніше, тіло «Ніла» таємно поховали на варшавському кладовищі на Повонзках.
Винуватці судового вбивства генерала, серед них – прокурор Хелена Волінська та суддя Марія Гуровська, так ніколи й не були покарані.
Джерело: tvp.info
