Газпром і російська розвідка, що фактично одне й те ж саме, пішли в наступ на ключових, із погляду шансів проекту «Північний потік – 2», фронтах: шведському та польському.
Москва використовує різні методи, і також різні об’єкти тиску, але мета та ж сама – вивести з глухого кута питання нових гілок північного газопроводу. Аналіз останніх подій у Москві, Стокгольмі та Варшаві демонструє, що атака на нове правління PGNiG – елемент продуманої операції. І це лише початок.
Перешкоди реалізації проекту «Північний потік – 2» і спори зі споживачами з Центральної та Східної Європи в міжнародному арбітражному суді (процес проти Нафтогазу України розпочався саме сьогодні) – дві головні сучасні проблеми Газпрому на європейському ринку. Час закінчується, економічна ситуація погіршується, потрібно якомога швидше закріпитися на німецькому ринку, а потім, використовуючи його як газовий портал, забезпечити собі стійку позицію на європейському ринку. «Північний потік – 2» – це можливість для Газпрому та Росії зміцнити свою позицію у Європі. І росіяни, не вагаючись, використовують усілякі доступні засоби задля досягнення мети.
П’ятниця, 16 вересня. До уряду Швеції надійшла заява про дозвіл на будівництво газопроводу «Північний потік – 2». Швеція поки що не зайняла певної позиції в цій справі, рішення приймуть після аналізу. Понеділок, 19 вересня. Шведська преса повідомляє, що на рік раніше, ніж було заплановано, у Готландію перекинули 150 спецназівців. Причина? «Цілком таємна» інформація про зростання загрози з боку Росії. У наступні дні у шведській і фінській пресі з’являється багато повідомлень про посилення розвідувальної активності росіян у Швеції. Найцікавіше те, що «дипломати» навіть не приховують своєї зацікавленості різними об’єктами. Таким способом росіяни тиснуть на шведський уряд. Механізм простий. Надійшла заява про згоду на розміщення «Північного потоку – 2», а уряд заявив, що ще не прийняв рішення. Отож, Москва діє так, щоб рішення було позитивним. Звідси збільшення напруги та безпосереднє залякування війною, що може принести позитивний результат у випадку затвердження проекту урядом лівого спрямування.
Польща – це зовсім інша справа. Такий метод там не пройде. Отже, у той же час, що й у Швеції, розпочалося «усування» перешкод на шляху «Північного потоку – 2», але іншими способами. Увагу привертає факт, що справу компанії «EuRoPol Gaz», представлену так, щоб дискредитувати теперішнє правління PGNiG, грізного й ефективного противника Газпрому, роздули саме тепер – кілька днів після російських ходів у Швеції. Хто і навіщо в польських медіа та серед польських політиків дає використовувати себе як «канал передач»? Це вже інша історія. Одне певно: будь-яке ослаблення PGNiG буде корисним для Газпрому, який останнім часом на польському фронті терпів самі поразки, зокрема позбавлення залежності від російського газу, запуск газопорту імені Леха Качинського, рішення Департаменту у справах конкуренції та споживання щодо «Північного потоку – 2».
Днем пізніше після удару в PGNiG, 22 вересня, російська розвідка (Служба зовнішньої розвідки РФ, СЗВ) отримала нового керівника. Сергій Наришкін – лояльний виконавець наказів Володимира Путіна. Для мафії, яка зараз править Росією, це надійніша фігура, ніж Михайло Фрадков. Потрібно очікувати ще більшого використання СЗВ у діях в інтересах Газпрому. Тим більше, що сам Наришкін свого часу був тісно пов’язаний з енергетичним сектором. Необхідно також очікувати наступних ударів по людях і об’єктах у Польщі, які становлять перешкоду для Газпрому. Російська розвідка в цьому плані візьме на озброєння повний арсенал інструментів, використовуючи ще вузькі інтереси медіа та політиків, які можуть навіть не здогадуватися, що їхні локальні інтриги слугуватимуть найбільшому ворогові Польщі.
Джерело: niezalezna.pl
