14 лютого 1942 р. Союз збройної боротьби був перетворений у Армію Крайову. До сьогодні Армію Крайову вважають найбільшою і найкраще організованою підпільною військовою організацією, яка діяла в окупованій Європі. Багато хто з молоді цього дня пропанує гасло «Покохай Польщу», асоціюючи його із Днем закоханих.
Армія Крайова (АК) була продовженням створеної у ніч із 26 на 27 вересня 1939 р. конспіративної організації «Служба перемозі Польщі». Саме вона стала зародком Польської підземної держави. Згодом ця організація була перетворена у Союз збройної боротьби, а потім у Армію Крайову. До її складу увійшли близько 200 військових організацій – як з-під німецької, так і з-під радянської окупації.
АК задумувалася як загальнонаціональна, понадпартійна організація, а її головнокомандувач – як єдиний, уповноважений урядом командир національних збройних сил. Створення АК було продиктоване необхідністю об’єднання польських конспіративних військових частин і підпорядкування їх уряду РП у Лондоні. Її головним завданням було ведення боротьби за відновлення незалежності шляхом організації та проведення самооборони, приготування підпільної армії до повстання.
Її очільниками були генерали: Стефан Ровецький, псевдо «Грот», до 30 червня 1943 р., Тадеуш Коморовський, псевдо «Бур», до 2 жовтня 1944 р., Леопольд Окуліцький, псевдо «Нєдзвядек», до 19 січня 1945 р.
Керівним органом АК було Головне командування, до складу якого входили наступні відділи: І – організаційний, ІІ – інформаційно-розвідувальний, ІІІ – операційно-навчальний, IV – інтендантський, V – оперативного зв’язку, VI – бюро інформації та пропаганди, VII – фінансів та інспекції, а також відділ Керування диверсіями (Кедив).
Армія Крайова була масовою організацією, до якої увійшли наступні організації: Таємна армія польська, польська збройна організація «Знак», Національна гвардія PPS-WRN, Таємна військова організація, Збройна конфедерація, Соціалістична бойова організація, Хлопські батальйони та національні збройні сили.
Кількість солдатів, які склали присягу в АК, на початку 1942 р. становила близько 100 тис. осіб, натомість влітку 1944 р. їх було вже близько 380 тис., серед них – 10,8 тис. офіцерів. 7,5 тис. підхорунжих і 87,9 тис. молодших офіцерів. Фінансові та матеріальні потреби, а також зброя і спорядження забезпечувалися урядом РП та поповнювалися під час бойових операцій. Армія Крайова вела боротьбу, головним чином, шляхом акцій дрібного саботажу, диверсійно-саботажних та бойових операцій, а також партизанськими боями з поліційними силами та регулярною німецькою армією.
Підготовкою та виконанням саботажно-диверсійних операцій займалися структури, організовані в Головному командуванні АК: Союз помсти, «Вахляж» і Керівництво диверсіями, під наглядом Керівництва конспіративної боротьби, а потім Керівництва підпільної боротьби. Члени цих формувань проводили пропагандистські акції серед поляків, видавали пресу, наприклад «Бюлетень інформаційний», поширювали дезінформацію серед німців.
Після придушення Варшавського повстання частини АК на територіях, зайнятих Червоною армією, були розформовані. 19 січня 1945 р. головнокомандувач генерал Окуліцький видав наказ про розпущення АК. Солдатів, які належали до Армії Крайової, переслідувала комуністична влада, особливо у період сталінізму, багатьох із них засудили до смертної кари або багаторічного ув’язнення.
Джерело: niezalezna.pl
