На реставрацію об’єктів польської спадщини за кордоном Інститут Polonika витратив минулого року 5,7 млн злотих. Свій колишній вигляд повертає теж колегіата в Олиці на Волині.
«Зовнішні реставраційні роботи колегіати, збудованої Радзивіллами в Олиці, завершені», – повідомив доктор Міхал Лащковський, голова Фундації культурної спадщини, яка веде ці роботи. Це перший крок, щоб Олика стала духовним центром Волині, адже тут планують створити богородичний санктуарій з іконою Матері Божої Казимирецької.
«Фасад колегіати Пресвятої Трійці ми реставрували майже два роки, і попри те, що перед роботами ми провели відповідні дослідження, реставрація виявила чимало сюрпризів і прихованих таємниць», – описує Лащковський. Несподіваним стало відкриття, що кам’яні декоративні елементи (розетки і капітелі колон) були вкриті шарами цементу, покладеного під час реставраторських робіт перед Першою та Другою світовими війнами. Коли їх зняли, відкрилися кам’яні елементи, відтінок яких вплинув на всю кольорову гаму фасаду.
«На архівних фото вони були темними, часом чорними, а виявилося, що вони були світлими, пастельних теплих кольорів. Ми повернули їхній початковий вигляд», – додає Лащковський.
Була повернена теж позолота на фундаційній та пам’ятних дошках, а фольга із 23-каратного золота вкрила крила різьблених ангелів, які вінчають фасад, та металевий напис латиною: «Боже, Тобі з Твоїх дарів жертвуємо».
До сьогоднішнього дня на Волині вціліло всього два десятки католицьких костелів із майже 200, що існували перед війною, серед них немає жодного богородичного римо-католицького санктуарію.
Ще кілька років тому колегіата була в повній руїні. Її пошкодили під час Другої світової війни. Із 1944 р. вона стояла без замків, елементи інтер’єру були розграбовані. Після війни олицьку парафію офіційно скасували, а совєти перетворили колегіату в колгоспну стайню. Лише в 1991 р. українська влада передала костел вірним і він знову став місцем релігійного культу.
Проведені на цей момент роботи коштували близько 2 млн злотих, які походять із бюджету Інституту Polonika. Зараз роботи ведуться всередині об’єкта.
Інститут Polonika витратив у попередньому році 5,7 млн злотих на реставрацію об’єктів, пов’язаних із польською культурою за кордоном.
«Опіка над польською культурною спадщиною за кордоном вимагає стратегічних дій, запланованих на багато чергових етапів і років. Саме тому наші проєкти мають складний характер і в них задіяна мережа експертів із конкретних галузей. Ми стараємося взяти під опіку ті об’єкти, які мають особливе значення для польської історії та культури», – пояснює Дорота Янішевська-Якубяк, директорка Інституту Polonika.
Прикладами таких місць є, власне, Олика, а також Колегіата Святого Лаврентія у Жовкві, львівські костели Святого Петра, Святого Павла, Святого Антонія, кафедральні римо-католицький та вірменський собори, а також кладовища, зокрема Личаківський у Львові, Василіанський у Кременці, Ле-Шампо в Нижній Нормандії, який називають пантеоном польської еміграції.
Як підкреслює директорка Інституту, стан багатьох об’єктів за східним кордоном Польщі часто є просто аварійним.
Джерело: rp.pl
