Світ
Найнебезпечніші країни світу. Яких місць радять уникати?

До яких країн краще не потикатися? Експерти організації International SOS створили карту ризику. Держави класифіковано за трьома критеріями: доступна медична допомога, загальна безпека та безпека дорожнього руху.

Загальна безпека оцінювалася за п’ятибальною шкалою. Найнижча оцінка означала «незначну» загрозу, а найвища – «критичну».

Серед найменш безпечних перераховано Малі, Сомалі, Південний Судан, Центральноафриканську республіку, Ємен, Ліван, Сирію, Ірак, Афганістан та частину України.

Експерти пояснюють, що в цих країнах закон та контроль уряду майже не діють. У цих місцях можуть відбуватися напади збройних груп, а значна частина цих територій недоступна для іноземців.

До найбезпечніших країн відносять північні країни Європи (Гренландію (Данію), Ісландію, Норвегію, Фінляндію та Данію) та ще чотири європейські країни (Швейцарію, Люксембург, Словенію та Андорру).

Більшість із інших європейських країн отримали статус «низької загрози», як і Китай, Канада, США, Австралія, Нова Зеландія та Аргентина.

Країни, які потрапили до категорії «дуже високого ризику», пов’язаного з доступом до медичної допомоги, – це Венесуела, Гаїті, Нігер, Лівія, багато країн Західної Африки, Північна Корея та Афганістан.

Джерело: Rzeczpospolita

Схожі публікації
У лютому 2026 р. понад 32 тис. громадян України отримували медичну допомогу в державній системі охорони здоров’я Польщі, а в березні їхня кількість впала до менш ніж 7 тис.
Комітет з питань охорони здоров’я польського Сейму вчора, 28 квітня, ухвалив поправку, яка продовжує на один рік термін складання мовного іспиту для лікарів з України.
Dziennik Gazeta Prawna повідомляє, що понад половина польських пацієнтів ігнорує рекомендації лікаря, що спричиняє втрати в розмірі понад 20 млрд злотих щороку.
З 1 липня зросте мінімальна зарплата в системі охорони здоров’я. Підвищення відчують не лише лікарі чи медсестри, а й немедичні працівники та фармацевти.
Українські фахівці діляться зі своїми польськими колегами досвідом фронтової медицини, а польські медики готуються до спільних місій в Україні.
Дефіцит персоналу в системі військової охорони здоров’я сягає до 60 %, залежно від спеціалізації.
Вони втікали з України від війни і так потрапили до Польщі. Найчастіше завдяки допомозі інших, бо самі не здатні подбати про себе.
Війна триває за кількасот кілометрів від польського кордону, але менш ніж 10 % лікарень повністю готові працювати в умовах хімічної, біологічної, радіаційної та ядерної загрози.
Йдеться про респіраторно-синцитіальний вірус, який лікується симптоматично й має сезонний характер, так званий РСВ.