Польща
69 років тому комуністична влада виконала смертний вирок над ротмістром Вітольдом Пілецьким

69 років тому, 25 травня 1948 р., комуністична влада виконала смертний вирок над ротмістром Вітольдом Пілецьким, офіцером Союзу збройної боротьби – Армії Крайової (ZWZ-AK), який в 1940 р. добровільно пішов на ув’язнення в Аушвіц, щоби здобути інформацію про концтабір. В 1947 р. його арештувала Служба безпеки. Його катували і звинуватили у розвідувальній діяльності на користь уряду РП в еміграції, потім присудили до смертної кари.

Вітольд Пілецький народився 13 травня 1901 р. в Олонці у Росії. Він походив зі шляхетської сім’ї з незалежницькими традиціями. Його діда Юзефа Пілецького заслали у Сибір за участь у Січневому повстанні, а сімейний маєток на Новогородчині був частково конфіскований.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ЗНАЙДЕНО ОСТАНКИ «НЕЗЛАМНИХ»? АРХЕОЛОГІЧНЕ ВІДКРИТТЯ НА РАКОВИЦЬКОМУ КЛАДОВИЩІ
ОПІР «ПРОКЛЯТИХ СОЛДАТІВ» МАВ ХАРАКТЕР АНТИКОМУНІСТИЧНОГО ПОВСТАННЯ
64 РОКИ ТОМУ КОМУНІСТИ ВБИЛИ ГЕНЕРАЛА «НІЛА»

Молодий Вітольд ріс у Вільнюсі, ще навчаючись у гімназії, вступив до харцерського руху. Під кінець Першої світової війни вступив до частин самооборони, які на зламі 1918 і 1919 рр. взяли владу над містом, а потім захищали його від більшовиків. Воював в уланському відділі, яким командував легендарний «Лупашко», тобто ротмістр Єжи Домбровський. В 1920 р. під час польсько-більшовицької війни захищав Варшаву.

Після повернення до Вільнюса закінчив школу, вступив до Союзу безпеки краю. Пройшов курси в Школі підхорунжих резерву кавалерії в Грудзьондзі. Згодом розпочав навчання на мистецькому факультеті місцевого університету, проте важке матеріальне становище сім’ї змусило його перервати навчання. Тож довелося займатися маєтком в Сукурчах. Там він познайомився зі своєю  майбутньою дружиною Марією Островською. Шлюб відбувся у 1931 р., у них народилося двоє дітей.

В серпні 1939 р. Пілецького мобілізували до війська. На початку вересня він у званні підпоручика запасу воював з німцями під Пьотрковом Трибунальським. 22 вересня дивізію Пілецького, яка воювала на півдні Польщі, розбили.

Вітольд Пілецький дістався до Варшави, щоби долучитися до підпільної діяльності. Був одним із організаторів створеної в окупованій столиці Таємну польську армію (TAP). Там він розробив план отримання розвідувальних даних із концентраційних таборів, які гітлерівці тільки створювали. Безпосереднім приводом було зростання кількості арештів серед солдатів TAP і дані про злочини німців у таборах. Щоб потрапити у табір, Пілецький дав себе зловити під час облави у Варшаві.

Представивши себе як Томаша Серафінського, польського солдата, Пілецький потрапив у табір Аушвіц. За дротом він опинився у ніч з 20 на 21 вересня, отримав номер 4859. Попри нелюдські умови, хвороби, Пілецький, псевдо Серафінський, збирав фі передавав розвідувальні матеріали через в’язнів, яких випускали на свободу. Це він підготував перше таємне повідомлення про геноцид у Аушвтці.

Пілецький організував в Аушвіці Союз військових організацій (ZOW). Ув’язнені солдати, що входили в організацію, були розбиті на так звані п’ятірки. Кожна така групу розбудовала власну конспіративну мережу, навіть не знаючи про існування інших «п’ятірок». Це була ідея Пілецького. Пізніше ZOW творилася за взірцем військових організацій. Її очолив полковник Казімеж Хайльман-Равіч із ZWZ-AK. ZOW, за задумом Пілецького, мала підготувати повстання у таборі (…).

Навесні 1943 р. німці почали розробляти конспіративні організації у таборі. Все більше членів табірного руху опору потрапляло у руки катів. Потім було прийняте рішення вивезти «старих» в’язнів вглиб Рейху. Тоді Пілецький рішився на втечу. В ніч з 26 на 7 квітня 1943 р. він утік разом із двома товаришами. Вони дісталися до Нового Вісніча, де Пілецький знайшов справжнього Томаша Серафінського.

Серафінський зв’язав його з частинами АК. Там Пілецький запропонував свій план нападу на табір в Освенцімі, проте командування його на затвердило. Згодом Пілецький повернувся до Варшави.

В 1943-44 рр. служив у ІІІ відділі Кедив (керування диверсіями – МІ), був заступником командира інформаційно-розвідувальної бригади під псевдо «Хамелеон», «Їжак» і брав участь у Варшавському повстанні. Спочатку воював рядовим у взводі «Варшавянка», потім керував одним із відділів угрупування «Хоробрий ІІ», в так званому Редуті Вітольда.

В 1944-45 рр. був у німецькій неволі в офлазі (табір для офіцерів – МІ) VII A в Мурнау. Після звільнення табору приєднався до ІІ польського корпусу в Італії. У жовтні 1945 р. за особистим наказом генерала Андерса повернувся до Польщі, щоби вести розвідувальну діяльність на користь ІІ корпусу. Восени 1945 р. організував розвідувальну мережу і почав збирати розвідувальну інформацію про ситуацію в Польщі, в тому числі про солдатів АК і ІІ корпусу, ув’язнених в таборах НКВД і депортованих до Росії.

Вів також розвідку у Міністерстві громадської безпеки. Міністерстві національної оборони та Міністерстві зовнішніх справ. Коли Андерс наказав йому покинути Польщі з огляду на загрозу арешту, Пілецький не відреагував. Він подумував скористатися амністією 1947 р., проте врешті-решт вирішив себе не виявляти.

8 травня 1947 р. Пілецького арештували працівники Служби безпеки. Його катували і звинуватили у розвідувальній діяльності на користь уряду РП в еміграції. 3 березня 1948 р. Районний військовий суд у Варшаві розпочав процес так званої групи Вітольда.

Ротмістра Пілецького звинуватили у нелегальному переході кордону, використанні фальшивих документів, нелегальному володінні вогнепальною зброєю, веденні шпигунської діяльності на користь Андерса та підготовку замаху на урядовців Міністерства громадської безпеки. Звинувачення у підготовці замаху Пілецький відкинув, а розвідувальну діяльність визнав інформувальною діяльністю на користь ІІ корпусу, офіцером якого він вважався. Під час процесу він визнав інші звинувачення. Прокурором, який звинувачував Пілецького, був майор Чеслав Лапінський, головою суддівського складу – підполковник Ян Грицковян (обидва були колишніми офіцерами АК), суддею – капітан Юзеф Бродецький. Суддівський склад – один суддя і один присяжний – не відповідав тодішньому праву.

15 березня 1948 р. ротмістру присудили смертну кару. Президент Болеслав Бєрут на погодився на амністію. Вирок був виконаний 25 травня у Мокотівській в’язниці по вул. Раковецькій пострілом у потилицю. Вітольд Пілецький залишив жінку, дочку і сина. Місце поховання ротмістра ніколи не було розсекречене комуністичною владою, правдоподібно, його останки закопали на смітнику біля кладовища «Повонзки».

У 2006 р. Вітольда Пілецького посмертно нагородили орденом Білого Орла, а в 2013 р. йому присвоїли звання полковника.

Джерело: dzieje.pl

Схожі публікації
Виставка присвячена Групі Ладося – дипломатам, які були причетні до видачі нелегальних паспортів, аби рятувати євреїв від знищення.
Виставка починається з презентації довоєнної Варшави, а наступні розділи показують окуповану Варшаву часів Другої світової війни та те, як місто піднімається з руїн. Виставка також нав’язує до подій в Україні.
Заступник міністра закордонних справ Польщі Аркадіуш Мулярчик заявив, що необхідно створити ідентичний звіт про воєнні збитки, завдані Радянським Союзом полякам, як і у випадку звіту про воєнні репарації від Німеччини.
Повну доповідь із балансом воєнних втрат буде представлено щонайменше через 2‒3 роки.
Марцін Пшидач заявив, що польська влада усвідомлює, що виплата репарацій із Німеччини не відбудеться «за один день», однак очікує на конструктивну дискусію з Берліном у цьому питанні.
Сьогодні, 1 вересня, Анджей Дуда взяв участь у памʼятних заходах із нагоди 84-ї річниці початку Другої світової війни на Вестерплатте в Гданську.
Вистава за участю артистів із Польщі та України «Млава пам’ятає» стане одним із заходів святкувань 84-ї річниці битви під Млавою, основна частина яких відбудеться 26 серпня.
«Героїчний прорив Варшавського повстання є для нас не лише важливою подією в історії, але й уроком, як потрібно дбати про Батьківщину, щоб вона вистояла», – сказав президент Анджей Дуда під час вечірньої переклички пам’яті пам’яті напередодні 79-ї річниці повстання.
Близько 2/3 поляків вважають, що  Німеччина повинна виплатити Польщі репарації за збитки, завдані країні під час Другої світової війни.