Оголошення Австро-Угорщиною війни Сербії стало результатом вбивства австрійського наслідника престолу, ерцгерцога Франциска Фердинанда, здійсненого місяцем раніше в Сараєво сербським націоналістом Гаврилом Принципом. 28 липня офіційно розпочався регіональний конфлікт, який переріс у велику війну, яка охопила весь світ.

Безпосередньою й офіційною причиною було відкинення ультиматуму, який після вбивства Франциска Фердинанда Австро-Угорщина висунула сербському уряду. Приводом відкинення ультиматуму була відсутність згоди на проведення австрійського слідства на території Сербії над обставинами убивства ерцгерцога.

Обидві держави розірвали дипломатичні відносини, і 28 липня 1914 р. на Белград впали перші бомби. Франц Йосиф, монарх Австро-Угорської імперії, сподівався на допомогу кайзера Німеччини Вільгельма ІІ відповідно до договору, підписаного обома країнами ще у 1879 р. Зрештою план нападу на Сербію був розроблений ними ще за шість років до оголошення війни. Крім Німеччини, на бік Австро-Угорщини встали Туреччина і Болгарія (з 1915 р.), створивши так званий блок Центральних держав. Проти них у чергові тижні війни виступили, крім Сербії, Росія, Франція, Великобританія, Японія, Італія (з 1915 р.) та Сполучені Штати (вв’язалися у збройний конфлікт у 1917 р.). Ця коаліція увійшла до історії під назвою Антанта.

Війна тривала чотири роки, до 11 листопада 1918 р., і охопила Європу, Азію та Африку. «Війна поклала край епосі королів. Закінчилося багатовікове панування Гогенцоллернів, Габсбургів, Романових, османської династії. Німеччина, Туреччина, Австрія і Росія стали республіками, так як і більшість країн нової Європи», – пише професор Анджей Хвальба у книзі «Самогубство Європи. Велика війна 1914–1918». Це був найбільший збройний конфлікт з часів наполеонівських воєн, який поклав край більшості європейських монархій та символічно визначив кінець ХІХ-вічного порядку.

Джерело: wprost.pl