Польща сьогодні майже вп’ятеро багатша, ніж 30 років тому. Економічні перетворення, незважаючи на витрати, виявилися успішними.

Минулого року 81 % опитаних Центром вивчення громадської думки оцінили, що живуть на середньому, хорошому або дуже хорошому рівні, а лише 19 % зазначили, що живуть скромно або дуже бідно. Для порівняння: у 1993 р., коли Центр вивчення громадської думки запитав про це вперше, бідними себе назвали більше половини поляків. Лише 3 % респондентів жили добре і дуже добре.

Ця зміна сприйняття умов життя відображає стрімкий розвиток польської економіки протягом останніх 30 років.

ШВИДШІ ЗА СУСІДІВ

Рівень заможності, розрахований як величина ВВП на одного поляка (у паритеті купівельної спроможності), сьогодні майже в п’ять разів перевищує показник, зафіксований 30 років тому, а реальна купівельна спроможність валового внутрішнього продукту на душу населення зросла втричі.

Це багато? За даними Євростату, поляки досі бідніші, ніж чехи, словаки, литовці та естонці. Проте вдалося обігнати угорців і румунів, хоча на початковому етапі мешканці Польщі були біднішими – з урахуванням купівельної спроможності ВВП на душу населення. На фоні посткомуністичних країн, які ніколи не були інтегровані із Західною Європою, успіх був ще більшим. Україна, яка у 1989 р. могла похвалитися трохи вищим рівнем життя, ніж Польща, сьогодні бідніша на дві третини.

ПОЛЯКИ СТАЮТЬ БАГАТШИМИ

Дуже важливо, що швидке зростання ВВП є не лише статистичним показником, а й відображається на кишенях населення. Це помітно, скажімо, у зростанні купівельної спроможності заробітної плати. Ще в 1990 р. на середню заробітну плату (яка тоді становила приблизно 1 млн злотих) можна було придбати близько 605 буханців хліба або 278 літрів бензину. Щоб купити телевізор, потрібно було відкладати всю платню протягом п’яти місяців. Сьогодні середньої зарплати вистачає на втричі більше хліба і бензину, а за одну зарплату можна купити чотири телевізори з плоским екраном.

Незважаючи на гіперінфляцію на початку 90-х рр., доходи поляків зростали швидше, тому вони стали багатшими і можуть собі дозволити більше, ніж 30 років тому. Підвищується рівень життя, що добре ілюструє той факт, що на польських дорогах зараз понад 22,5 млн автомобілів, тоді як 30 років тому їх було всього 5,2 млн.

ВИБУХ АКТИВНОСТІ

На думку економістів, успіх польської економіки є поєднанням багатьох факторів, але загалом вони згідні, що поляки мають дякувати, насамперед, собі. «У кожній країні, яка проходить системні зміни, з’являється так званий трансформаційний спад. У Польщі це було теж неминуче і ми зробили все, щоб зробити його мінімальним та коротким», – каже професор Станіслав Гомулка, який тоді був одним з економічних радників уряду.

«Ми очікували краху підприємств, зростання безробіття, стрибка інфляції, падіння ВВП тощо. Це все було, але не в таких масштабах, як могло би. Уряд багато зробив на макроекономічному рівні, а на рівні мікроекономіки позитивним сюрпризом була швидка поява нового приватного сектора, який протягом декількох років виріс на 20–30 %», – підкреслює Гомулка.

«Такий вибух активності та підприємництва був у Польщі чимось особливим, його не було в інших посткомуністичних країнах», – оцінює Богдан Вижнікєвич. Будучи керівником одного з перших економічних аналітичних центрів у Польщі, він постійно стежив за станом економіки, що проходила трансформацію. Нові компанії дивом доповнили дефіцити на ринку (торгівля перейшла з магазинів на вулиці), почали створювати робочі місця для людей, звільнених із неефективних державних підприємств.

«Також було важливе усвідомлення поляками того, який шанс вони мають, і водночас готовність до жертв, тобто суспільна згода, що якийсь час має бути гірше, аби потім було краще», – каже він.

ВИКОРИСТАНІ МОЖЛИВОСТІ

Станіслав Гомулка додає, що важливою була також політична і суспільна згода щодо напряму розвитку польської економіки. «Для Польщі таким напрямком з самого початку була Західна Європа. Це був наш якір, а після 1989 р. Європа теж простягнула до нас дружню руку», – каже професор Цезарій Вуйцік із Польської академії наук.

«Ми, безперечно, досягли великого успіху, яким можемо пишатися. За перші 15 років нам вдалося побудувати економічні та інституційні фундаменти, які гарантують політичну та економічну стабільність. А протягом наступних 15 років ми скористалися можливістю, яку нам дала інтеграція з Європейським Союзом», – каже Вуйцік.

БУЛИ І ВТРАТИ

Звичайно, трансформація принесла і втрати – такі, як високий рівень безробіття, що зберігався протягом багатьох років, пасивність на ринку працевлаштування, розрив у доходах суспільства тощо. Професор Цезарій Вуйцік наголошує, що до сьогодні не вдалося повністю реформувати вищу освіту до світових стандартів, а також системи правосуддя.

«Звичайно, наша економіка швидко зростала протягом останніх 30 років, а поляки були бенефіціарами цього зростання», – визнає професор Ришард Бугай із Польської академії наук.

«У середньому ВВП зростав на 4 % на рік, але це не приголомшливий темп, як для країни, що змушена надолужувати прогалину в розвитку. Натомість з’явилися великі нерівності в доходах, а багато в чому за зростання економіки відповідає іноземний капітал, який тепер отримує дивіденди, – підраховує Бугай. – Я думаю, що Польща могла піти іншим шляхом – замість неоліберального напрямку можна було би покластися на соціальний капіталізм. Я думаю, що результати були би подібними, а втрати – меншими».

Джерело: Rzeczpospolita