25 квітня 1920 р., під час польсько-більшовицької війни, польські війська розпочали в Україні черговий наступ. Метою було розбити Червону армію і дійти до лінії річки Дніпро, де воєнні дії мали перехопити військові частини УНР під командування Симона Петлюри.

Польська армія без перешкод дійшла до Києва. 7 травня вона разом із українським частинами зайняла місто.

Маршалок Сейму Войцех Тромпчинський, вітаючи маршалка Юзефа Пілсудського після повернення з Києвського походу, сказав: «Увесь Сейм моїми вустами вітає тебе, головнокомандувачу, який повернувся зі шляху Болеслав Хороброго. Із часів Кірхгольму (битва під Кірхгольмом – одна з найбільших битв польсько-шведської війни, – ред.) та Хотина польський народ не переживав таких перемог. (...) Історія не бачила ще країни, яка би в таких важких умовах, як наша, будувала власну державність. У цю важливу хвилину твій переможний похід на Київ дав народу почуття власної сили, укріпив віру у своє майбутнє, посилив його духовну міць і передусім створив основу для щасливого та тривкого миру, якого всі ми так прагнемо».

Через тиждень після того, як польсько-українські сили зайняли Київ, Червона армія розпочала контрнаступ, а в червні польські війська були змушені відступити. Більшовицькі частини зайняли Житомир, оточили Львів і почали загрожувати Варшаві.

Джерело: niezalezna.pl