Нещодавно у Варшаві відбулася дискусія про значення надання автокефалії Українській православній церкві.

У варшавському осередку Клубу католицької інтелігенції нещодавно відбулася дискусія на тему новоствореної Православної церкви в Україні. Її учасники обговорювали, зокрема, значення цієї непересічної події для України та українського народу.

Будь-яка автокефальна церква у світі мала свій тернистий шлях до проголошення самостійності. Шлях до української православної автокефалії також був надзвичайно довгим, а в історії України було декілька спроб проголошення незалежності Церкви.

На це звернув увагу один з учасників дискусії, отець Петро Мартинюк, проректор Рівненської духовної семінарії УПЦ КП: «Розпочинаючи із хрещення Володимиром, коли Київська Русь стала християнською державою, я думаю, кожний християнин, який проживав на території Київської Русі, Галицько-Волинського князівства чи інших державних утворень, що були на території України, мріяв про це. Власне, ці спроби проголошення автокефалії Української православної церкви не були першими. Можна назвати декілька відроджень Української автокефальної православної церкви: це перше відродження 1918 р., відродження в часи Другої світової війни і третє відродження автокефалії православної церкви, що відбулося в 1990-х роках».

Теперішню ситуацію в Україні також характеризують події, які відбулися 5 років тому. Одним із найважливіших елементів впливу «русского мира» в Україні була і залишається Російська православна церква.

«Анексія Росією Криму і війна, яку розв’язала наша сусідня держава на сході України, змусили кожного українця усвідомити, що інструментом впливу в самій Україні є й Російська православна церква. Пропаганда «русского мира» стала неприйнятною для українців і з 2010–2015 рр. прихожанами Української православної церкви КП стало набагато більше людей, аніж прихожанами УПЦ МП, яка була і знаходиться під юрисдикцією Російської православної церкви. І тому надання автокефалії Українській православній церкві, тобто Томосу, стало, як висловився предстоятель Української православної церкви, митрополит Епіфаній, «другим хрещенням України», – сказав отець Петро Мартинюк.

Він звернув увагу, що шлях єднання Православної церкви в Україні не є легким, але він відбувається поступово та без великих конфліктів. Зокрема, отець нагадав, що цьому допомагає новий закон, згідно з яким, якщо у громаді, яка перебувала під юрисдикцією Української православної церкви МП, тобто Російської православної церкви в Україні, є дві треті осіб, які підтримують Українську православну церкву, то вона разом із храмом переходить до Православної церкви України на чолі з предстоятелем, митрополитом Епіфанієм.

На кінець березня до новоствореної Православної церкви України перейшли вже понад 500 парафій Російської православної церкви в Україні. Водночас, за словами Петра Мартинюка, в Україні нині зареєстровано приблизно 11 тис. чинних парафій Російської православної церкви. І хоча, за його словами, це, можливо, невеликий відсоток, однак ці зміни відбулися лише протягом декількох місяців.

Отець впевнений, що, попри інформаційну війну, зокрема довкола української автокефалії, запит на неї в українському суспільстві є: «Головне, що в українському суспільстві є запит на автокефалію, прославлення Томосу, який надали українській нації. Кожен українець розуміє, що надання Томосу для Української церкви рівнозначне проголошенню незалежності України. Україна, українці та Українська церква цьому завдячують і вселенському патріарху Варфоломію, який надав цей Томос і пішов на безпрецедентний крок, розуміючи той тиск, який буде чинитися на нього з боку Російської православної церкви та інших православних помісних церков, які перебувають під її впливом. Завдячують Україна та українці також державі, яка в цей момент не почала відходити від вирішення цієї ситуації, а зрозуміла стратегічну важливість цього питання – як війни фізичної, так і війни, що відбувалася в душах людей».

«Питання Православної церкви в Україні – це питання не тільки самої Церкви, але й політичного конфлікту», – зазначив, у свою чергу, історик, викладач Університету імені Марії Склодовської-Кюрі, габілітований доктор Роман Висоцький.

Він зауважив: «Боротьба за автокефалію в Україні є одним з елементів гібридної війни. Триває не тільки фізична війна, а й, наприклад, боротьба за українську мову. Для історії ХХ–ХХІ ст. надання автокефалії Православній церкві в Україні є дуже важливою подією – це елемент, що веде до руйнування усієї пострадянської імперії. Для того, щоб ця подія стала переломною, вона має дати результати. Це тільки початок шляху в одержанні незалежності структур Православної церкви. Часто, на жаль, шлях до незалежності є довгим».

Натомість отець-домініканець Войцєх Сурувка, директор Інституту релігійних наук Святого Томи Аквінського у Києві в питанні автокефалії Православної церкви в Україні звернув увагу на три аспекти: «Перше питання – пасторальне. Нарешті в Україні православні, котрі не ідентифікують себе з Москвою, можуть жити у структурі, яка має свою юрисдикцію і є канонічною. Боротьба за Томос – це не тільки боротьба за збереження документа, а й за нову якість православ’я в Україні. Важливо, аби ця Церква була чимось іншим, ніж Московський патріархат. Це інший стиль душпастирської роботи, інший стиль мислення про суспільство, людей, Україну. Йдеться про те, чи Православна церква в Україні буде якісно новою, чи ні. Московський патріархат не здатний створити з себе жодної нової якості. Друге питання – це розбудова національної ідентичності, адже релігійний елемент має значення теж для розвитку державності, суспільної ідентичності. І третє питання – екуменічне. І тут з ініціативою виходить не Православна, а Греко-католицька церква. Ще під час першої згадки про можливість надання Томосу архієпископ Станіслав Шевчук сказав, що наступним кроком має стати діалог із Греко-католицької церквою на тему євхаристичної єдності між цими двома громадами. Це досить сміливе бачення євхаристичної єдності і прагнення до одного патріархату всіх Церков традиції хрещення Володимира на території України».

Безперечно, Об’єднавчий собор українських православних церков та надання української автокефалії – це найважливіша подія не тільки минулого року, але й новітньої історії України. Не дарма православні, католики, протестанти та представники інших релігій, зокрема іудеї та мусульмани, а також агностики та атеїсти визнали створення Православної церкви України актом державної незалежності. Виклики перед новоствореною церквою України нині є дуже великими і вирішити їх вдасться тільки тоді, коли український народ буде єдиним.

Джерело: Polskie radio dla zagranicy