18 квітня 1869 р. на шпальтах варшавського «Тижневого огляду громадського життя, літератури і мистецтв» відбувся літературний дебют Генрика Сенкевича. Він опублікував театральну рецензію на виступ Вінцентія Рапацького.

У 1873 р. Сенкевич почав писати в «Газеті польській» фейлетони в постійній рубриці «Без назви», а в 1875 р. – цикл «Теперішня хвиля». З 1874 р. вів літературний відділ у «Ниві».

Перший роман «Жертва» (неопублікований) Генрик Сенкевич написав під час роботи у Вейгерів у Плонську. Автору тоді було 19 років, він закінчував гімназію й одночасно працював гувернантом у Вейгерів.

Отримавши атестат зрілості, на прохання батьків вступив на лікарський факультет Варшавської головної школи, потім почав вивчати юриспруденцію і врешті-решт перевівся на філологічно-історичний факультет. У 1867 р. «Ілюстрований тижневик» відкинув віршований твір «Пастораль молодості». В 1869 р. Сенкевич дебютував як журналіст, зокрема публікувався у «Тижневому огляді». Під псевдонімом Літвос писав до «Газети польської» та «Ниви».

А в 1880 р. почав писати роман «Вогнем і мечем», який у 1883–1884 рр. друкувало «Слово». «Потоп» публікувався в 1884–1886 рр., а «Пан Володийовський» – у 1887–1888 р. У 1891 р. з-під пера Сенкевича вийшов роман «Без догми», потім «Сім’я Поланецьких». У 1893 р. вийшли друком «Хрестоносці». Через два роки – роман «Quo vadis», за який у 1905 р. Генрик Сенкевич отримав Нобелівську премію в галузі літератури за «видатні досягнення в області епосу і рідкісний геній, який втілив у собі дух народу».

Його останнім роман «В пустелі і в пущі» був надрукований частинами в 1910 р. Після початку Першої світової війни Сенкевич виїхав до Швейцарії, де разом з Ігнацієм Падеревським заснував Швейцарський генеральний комітет допомоги жертвам війни в Польщі. Помер 15 листопада 1916 р. у Веві, де й був похований. У 1924 р. його останки урочисто перепоховали у варшавському кафедральному соборі Святого Йоана.

Джерело: niezalezna.pl