Оана Лунгеску, уродженка Бухаресту, дитинство якої припало на комуністичну епоху й активну діяльність Секурітате, була призначена на посаду прес-секретаря НАТО у 2010 р. Раніше вона займалася журналістською кар’єрою – спочатку в румунському відділі BBC, а пізніше в BBC World. Починала професійну діяльність на посаді вчительки англійської мови в маленькому гірському містечку в Центральній Румунії.
Магда Якубовська з Visegrad/Insight зустрілася з Лунгеску, щоб запитати про нинішню роль Альянсу та заходи, що мають на меті збільшити участь жінок у роботі НАТО.
Науково доведено, що участь жінок у миротворчих процесах дозволяє краще і на більш тривалий час вирішувати конфлікти, краще розуміти потреби жінок, які, зазвичай, є основними жертвами конфліктів. Які ще ролі можуть відігравати жінки в міжнародній безпеці? Ви згадували, що жінки виконують будь-яку роботу, якою займається НАТО або ООН, але які саме приклади можна назвати?
Я бачу жінок в усіх можливих ролях. Я не думаю, що є ролі тільки для чоловіків або тільки для жінок. Члени НАТО представляють різні традиції, але всі ми рухаємося в одному напрямку, як з погляду збройних сил, так і з погляду політичного представництва: у нас дев’ять жінок-послів за столом, де представлено 29 союзників; у нас є кілька міністрів оборони, які є жінками, у нас є глави держав і урядів, які є жінками. Можливості необмежені.
Звичайно, важлива роль жінок у вирішенні конфліктів. Жінок дуже часто розглядають або представляють як жертв, бо жінки і діти справді першими стають жертвами будь-якої війни або конфлікту. Однак для того, щоб мир був тривалим, важливо, щоб усі були активними: жодне суспільство не може дозволити собі виключити половину населення через те, що це жінки.
Ми знаємо, що тільки з жінками за столом переговорів і тільки тоді, коли жіночий голос буде почутий, мир може бути тривалим. Це надзвичайно важливо, і ми в НАТО робимо ставку на те, щоби жінки мали все більшу присутність у наших заходах і рішеннях. Мені здається, що зараз участь у місіях і операціях НАТО беруть 12 % жінок – це не тільки радниці з гендерних питань (а це дуже важлива роль), наприклад, у таких місцях, як Афганістан.
Присутність жінок була важливою під час нашої місії в Афганістані, тому що місцеві жінки не хотіли розмовляти з консультантами-чоловіками. І тільки офіцерки могли отримувати інформацію від місцевих жінок. Наприклад, якщо жінки говорили, що не ходять на базар у певний день, тому що відчувають, що щось може статися, то детальну інформацію від місцевих мешканок могли отримати й попередити керівників лише жінки, що були на службі.
Тому я вважаю, що присутність жінок важлива також в операційному сенсі – не тільки тому, що ми хочемо, щоб усі були рівними, про що ми, звичайно, дбаємо, а й тому, що це дає практичні переваги. Це не тільки правильно, але й розумно.
Нещодавно ми провели великі навчання – Trident Juncture. Це були наші найбільші навчання після закінчення холодної війни. У нас були дивовижні цифрові матеріали для передачі інформації про тренування, і, на моє здивування, я виявила, що в цих матеріалах представлено багато жінок, які беруть участь у дуже різних роботах. Я зробила серію твітів із хештегом #womenatwork, яка отримала великий розголос за межами типового кола НАТО, тому що в нас є тенденція до замикання у своєму колі спілкування, але важливо звертатися до інших і показувати: ось, у нас є пілотки, інженерки, танкістки тощо.
Мене зворушило усвідомлення того, як багато жінок із різних країн роблять дуже важливий внесок у це ключове навчання.
Під час іншої зустрічі ви згадували, що в попередній роботі займалися міжнародними справами, а отже, також питаннями безпеки. Для вас було очевидно, що міжнародні питання означають безпеку, але для інших це не так добре зрозуміло. Я сама вважаю, що безпека є матір’ю всіх сфер зовнішньої політики, оскільки більшість рішень приймають із врахуванням аспектів безпеки. Чому ви вважаєте безпеку такою важливою? Як думаєте, чому знання основних проблем безпеки є необхідним?
Я повністю погоджуюся, що безпека має фундаментальне значення. Без безпеки і миру ми не можемо досягти процвітання, ми не можемо зростати. Якщо немає безпеки, то не може бути нічого іншого, нічого, що ми хотіли би досягнути для наших суспільств. Але, звичайно, дуже часто й дуже легко вважати безпеку чимось належним. Особливо після 70-х років, коли більшість країн Європи забули, що таке конфлікти, й часто вважають їх чимось віддаленим.
Реальність така, що навіть такі конфлікти, як у Афганістані або Сирії, впливають на нашу безпеку тут, вдома. Ось чому НАТО перебувало в Афганістані, адже Афганістан служив для організації нападів 11 вересня на Сполучені Штати, в яких загинуло багато громадян інших країн, включаючи Польщу. Пам’ятаю: коли я була біля пам’ятника в Нью-Йорку і побачила усі ці прізвища, також прізвища поляків, які там були, в мене краялося серце.
Тому важливо, щоби ми надалі перебували там із новими навчальними місіями, готували афганські сили безпеки для підтримання миру та порозуміння, щоби нам більше не довелося переживати таких нападів, запланованих на афганській землі.
Аналогічна ситуація і в Іраку. Важливо, що НАТО розпочне нову навчальну місію в Іраку 2019 р. і вона базуватиметься на чинних навчаннях, які ми проводили з іракськими силами. Ці заходи спрямовані на те, щоб ІДІЛ/Daesh не зберегла свого плацдарму в Іраку або Сирії, де ми знаємо приклади варварського ставлення з боку Daesh до жінок і не тільки жінок.
Тому важливо, щоби кожен зробив свій внесок у вирішення цих конфліктів – врешті-решт, це стосується нашої безпеки. Будь-які заворушення в інших країнах, чи то в Афганістані, Іраку, Сирії, на Близькому Сході або в Північній Африці, можуть створити родючий ґрунт для тероризму на нашій землі, можуть спровокувати замахи, міграційні кризи, які ми вже бачили в Європі.
Ось чому ми повинні допомогти впоратися з фундаментом цих криз і конфліктів там, де вони з’являються. Це і є роль НАТО! Йдеться про захист і підтримку місцевої безпеки, а також про підтримку стабільності в наших сусідів, оскільки це сприяє власній безпеці.
Ситуація в Україні відкрила очі Заходу, переважно через її близькість. Яка позиція НАТО щодо війни в Україні?
Україна протягом багатьох років лишається дуже важливим партнером НАТО. Це партнер, який брав участь у багатьох місіях і операціях НАТО. У нас тісні довгострокові відносини з Україною. НАТО повністю підтримує територіальну цілісність і суверенітет України, що також було підтверджено та показано на липневому саміті НАТО в Брюсселі. Ми вже не вперше бачили порушення Росією кодексу принципів, силову зміну кордонів, цього разу через незаконну анексію Криму та подальшу дестабілізацію Східної України.
НАТО підтримує Україну як через політичний діалог, так і через практичну співпрацю. У нас є офіс у Києві, і ми надаємо підтримку Україні через низку цільових фондів та заходів. Наприклад, підтримуємо можливості кібероборони, допомагаємо в реабілітації поранених, готуючи їх до переходу від армії до цивільного світу, сприяємо проведенню реформ оборони й безпеки.
Уявімо собі, що ви сідаєте за стіл десь далеко з родиною, або, наприклад, що ви прийшли до мого дому і зустрічаєтеся з моєю сім’єю, моєю сестрою та її п’ятьма доньками. Як би ви пояснили їм, що важливо виділяти 2 % ВВП на оборону?
Ми всі розуміємо, що світ навколо нас, світ, у якому ми живемо, став більш небезпечним і непередбачуваним. Ми бачили незаконну анексію Криму, постійну дестабілізацію Східної України, а також збільшення активності ІДІЛ, що відбувається на фоні зростання кількості і складності кібератак, поширення зброї масового знищення тощо.
Ми бачили напади з використанням хімічної зброї – не тільки в Сирії, але й у Солсбері, в Європі! Ми бачимо розвинені ядерні програми в Північній Кореї, Ірані або інших місцях. Мені здається, що ми бачимо дуже складний світ, і надзвичайно важливо, щоб ми підтримували нашу безпеку, тому що ми, звичайно, не повинні сприймати її як належне. Іноді ми бачимо, як легко зруйнувати цей світ, коли відбуваються небезпечні речі, ми бачимо ризики.
Дуже важливо, щоби ми зберігали позицію сили – слабкість може тільки заохочувати агресію. Те, що робить НАТО протягом 70 років своєї історії й хоче продовжувати робити, це нарощування сили і готовність до всього, що може статися.
Щоби зробити це, щоб залишатися сильними, ми всі повинні інвестувати у власну оборону. Це страховий поліс, а за поліс потрібно заплатити наперед. У певному сенсі можна сказати, що поліс дорожчає, оскільки загрози зростають, але поліс НАТО завжди коштував 2 % ВВП на оборонні цілі. Так було ухвалено 2014 р., на це погодилися усі глави держав і урядів.
Це сталося у 2014 р., після незаконних дій Росії в Україні, коли нам довелося серйозніше поглянути на нашу оборону та безпеку. Це обіцянка, яку ми дали один одному. Якщо ми її не виконаємо, не можна очікувати, що нас захищатимуть інші.
Польща була дуже успішною не тільки з погляду військових можливостей, але й із погляду готовності та навчань. Наприклад, ми спостерігали недавно за навчаннями «Анаконда», які завершилися в Польщі.
Звичайно, підтримка безпеки є безперервним процесом, в якому всі ми повинні бути сильними і впевненими в собі. Тоді всі ми зможемо вести діалог із Росією, не з позиції слабкості, а з позиції сили.
Підхід НАТО до Росії одночасно демонструє сильну оборону та відкритість до діалогу. Оскільки Росія не змінить свого географічного розташування, ми повинні управляти відносинами з нею, хоча зараз важко передбачити, чи зможемо ми ці відносини покращити.
Таким чином, страховий поліс поширюється на все в житті й немає нічого безкоштовного. Але переваги будуть набагато більшими, адже ми матимемо все, щоби забезпечити безпеку.
Ви згадали 70-ту річницю НАТО у 2019 р. Які плани на цей рік?
Я вважаю, що це важливий момент в історії НАТО, але, думаю, ми повинні показати не тільки те, що НАТО має свою історію. Ми всі це знаємо, тож важливо показати проекти, які ми маємо зараз, що ми робимо, щоб продовжувати адаптувати НАТО до мінливого світу.
Ми не будемо писати мемуари і говорити про те, якими чудовими ми були останні 70 років, але це нагода зосередитися, перш за все, на тому, що ми робимо зараз, що ми маємо намір робити в майбутньому, щоби підтримувати готовність НАТО до будь-яких, навіть несподіваних, подій. Що би це не було, ми можемо очікувати несподіваного, і важливо нагадати людям, що ми в безпеці, тому що ми маємо НАТО, тому що ми разом – одна сім’я народів, яка так довго підтримувала мир і надалі разом працює заради миру.
НАТО – це альянс, в якому ми всі працюємо спільно, де голос Польщі так само важливий, як голос Сполучених Штатів, Німеччини, Великобританії, Чорногорії. Це союз рівних. Кожен внесок, кожен голос важливий. А коли щось піде не так, ви знаєте, що завжди можна розраховувати на союзників, які стоять пліч-о-пліч.
Джерело: Newsweek
