Християнська служба порятунку надає всебічну допомогу військовослужбовцям, а також цивільному населенню на сході України: від забезпечення питною водою, їжею та одягом до душпастирської опіки. Допомагають і ветеранам АТО та їхнім родинам. На прифронтових територіях волонтери та капелани різних конфесій співпрацюють із підрозділами управління цивільно-військового співробітництва Збройних сил України.

Про екуменічне служіння розповідає Ігор Шулік з Києва (позивний «Шторм»), командир Християнської служби порятунку, римо-католик, світський військовий капелан. На фронті він перебуває з 2014 р., був першим командиром Міжконфесійного батальйону військових капеланів.

– Наш батальйон брав участь у Дебальцевому, а також у захисті ДАП, у нас був підрозділ капеланів-кіборгів, які здійснили 11 ротацій разом із бригадами ЗСУ. На жаль, є й загиблі капелани, які померли у 2014–2015 рр., є поранені, тяжко поранені капелани, яким уже зробили багато операцій, але їм ще треба допомогти в лікуванні та реабілітації. З 2014 р. ми бачили страждання людей на сході України. Але більш за все нас зворушила тяжка доля дітей.

Християнська служба порятунку діє з благословення римо-католицьких єпископів і має п’ять підрозділів у зоні ООС.

– Ми маємо офіційний дозвіл від генштабу ЗСУ на заїзди в усі сектори по всій лінії фронту. І ми заїжджаємо туди, куди не заїжджає практично жодна волонтерська організація. Є дуже багато болісних питань щодо дітей. На територіях, де вони перебувають, те, що йдуть бої – це, мабуть, не найстрашніше. Найстрашніше те, що ті території щільно заміновані, тому трапляється досить багато випадків, коли діти підриваються на мінах. Там практично зруйнована інфраструктура: немає шкіл, нормальних магазинів чи лікарень. Діти не мають де гратися, лізуть у ці заміновані поля, лісосмуги. Ми навіть зробили спеціальну програму, яка стосується мінної небезпеки, й їздимо по цих селах, по лінії розмежування та розповідаємо дітям, як треба себе поводити поблизу замінованих територій, як поводитися в стані війни. Ми дуже багато роботи проводимо і в дитячих садочках, і в школах, і в різних училищах поряд із лінією розмежування.

Приблизно 300 дітей загинули, приблизно 300, а може, й трохи більше, дітей поранено, але на територіях, де йде війна, де дуже щільне замінування, ця цифра, безумовно, ставатиме тільки більшою, доки йде війна.

Час від часу дітей намагаються вивозити на мирні, безпечні території, особливо під час канікул. Християнська служба порятунку створила підрозділ у Варшаві, одним із завдань якого буде забезпечити відпочинок у Польщі дітям із зони бойових дій.

– Із європейських країн так, як допомагає нам Польща, не допомагає зараз ніхто. І люди в Польщі реально відкриті на поміч Україні. В нас Польща – країна, люди – викликає дуже глибоку повагу за те, що вони дійсно реально практично допомагають нашій країні в цей тяжкий час війни.

Це для нас дуже принципово, щоб ми могли цих дітей вивозити на мирні території. Тому що вони перебувають п’ять років у стані війни, деякі діти все своє життя провели на війні. Ті, які народилися у 2013–2014 рр., взагалі не знають мирного життя. Вони постійно чули свист снарядів, вибухи, пожежі, відчували страх. Була така ситуація, що привезли дітей до Києва на якісь свята, і, коли був салют, діти почали залазити під стіл, бо подумали, що це обстріли. Вони вже звикли до цього і знають, де ховатися. Тому діти дуже потребують любові, реабілітації, зміни цієї атмосфери, де вони проживають, хоча б ненадовго. Це буде дуже добре для них.

В Україні дітей зі Сходу постійно приймає реабілітаційний центр Дому Святого Мартіна у Фастові. Зараз Християнська служба порятунку домовляється з санаторіями в Західній Україні, щоб там також могли відпочивати діти з зони конфлікту. Родини у Хмельницькій області приймали школярів з Авдіївки на Різдво. Перші сім’ї в Польщі теж погодились прийняти до себе в гості дітей із прифронтової зони. Також у планах варшавського підрозділу Християнської служби порятунку – організація поїздок до Польщі для матерів загиблих воїнів та вдів, які втратили чоловіків на війні.

– Йдеться про такі елементарні речі, як пожити в родині на мирній території, де немає війни. Це можуть бути якісь екскурсії, паломницькі тури для матерів. Взагалі навіть зміна місця – це вже певна реабілітація, ресоціалізація. Ми офіційно працюємо з державними структурами, ми є офіційною організацією, і в нас є контакти і дітей, і матерів загиблих, і вдів.

Шукають теж реабілітаційні центри в Польщі, які б могли приймати ветеранів АТО.

– При тій кількості ветеранів – це приблизно до 100 тис. осіб, які пройшли війну, у нас практично немає нормальних реабілітаційних центрів, у нас немає професійних військових психологів. І тому, безумовно, для нас була б дуже цінною допомога і в реабілітації ветеранів АТО. Серед них є дуже багато молодих хлопців, які скалічені фізично й духовно цією війною.

І останнім часом була дуже серйозна хвиля самогубств серед ветеранів, які прибули додому. За останньою статистикою, у Києві було більше тисячі самогубств серед ветеранів АТО. Статистика росте, тому що ці хлопці дійсно потребують професійної допомоги.

Для того, аби втілювати проекти на території Польщі та продовжувати виконувати місію на сході України Християнська служба порятунку потребує також фінансової підтримки.

– Нас підтримує тільки Римо-католицька церква і деякі пожертви складають люди, в яких дійсно відкрите серце. А інших потужних меценатів у нас немає, часом стає дуже прикро, що є діти, є охочі допомогти, але немає змоги цього зробити.

Ми дуже надіємося на те, що зможемо привозити до Польщі дітей на реабілітацію, матерів, сини яких загинули, вдів, а також дітей загиблих. І в цьому нам теж дуже необхідна допомога: волонтерська, фінансова підтримка. Взагалі ми потребуємо підтримки, тому що нас, на жаль, дуже мало. По всій лінії фронту працюють всього-на-всього 65 людей у центрах ХСП. Роботи дуже багато. Лінія фронту простягається приблизно на понад 400 км. 60 людей на 400 км – це взагалі крапля в морі. Тому ми звертаємося до українських організацій, до діаспори, до наших громадян, до наших друзів із Польщі для того, щоб вони допомагали нам робити нашу спільну справу.

Це наша спільна справа – боронити нашу землю, допомагати тим людям, які перебувають у цих тяжких умовах.

Із пропозиціями допомоги до підрозділу Християнської служби порятунку у Варшаві можна звертатися за номером телефону: +48 578 022 129 або контактувати через сторінку у Facebook під назвою «Chrześcijańska Służba Ratunku».

Сторінка підрозділу ХСП-Варшава у Facebook: facebook.com/csrpl

Офіційний сайт ХСП: crs-center.org

Джерело: Polskie radio dla zagranicy