Люди, які покидали зустріч, що розпочалася ввечері 8 січня, а закінчилася на світанку наступного дня в домі Малґожати Давидюк, — іконописці й реставратори творів сакрального мистецтва родом із Підляшшя, — називали захід цікавим, крутим, неймовірним, класним, потрібним тощо... Перемишльська художниця уже вп’яте запросила до свого дому в центрі міста на спільне колядування понад сотню людей — поляків і українців.

Чому вона це робить і як це було цього року, читайте в коментарях.

Малґожата Давидюк:

— Прибувши до Перемишля 20 років тому, я подумала: чудове місто, чудові люди — і поляки, і українці — але чомусь не можуть знайти спільну мову. І я вирішила, що спробую щось із цим зробити. Ось уже п’ять років я організовую в себе вдома спільне колядування. На мою думку, польсько-українське питання в Перемишлі полягає в тому, що люди не знають один одного. Тому варто випити келих вина, поспівати, поговорити про те, що нас об’єднує, — і зосереджувати увагу на цьому. Можливо, я стану для когось прикладом. Навіть якщо для 2—3 людей — це вже багато...

Учасник зустрічі:

— Ми тут всі рівні. Тут не важливо, хто ти. А діапазон гостей дуже широкий. Це різні люди — за професією, за соціальним, за майновим статусом, за віком — від малих до старих. Тут є і ВІП-персони, і пенсіонери, і журналісти, і лікарі, і священики обох конфесій, тут не важливо, чи ти ходиш до костелу, чи до церкви, чи ти поляк, чи українець. Малґося не представляє своїх гостей, не називає їхніх посад, вона не має сценарію, але всі знають, що робити...

Малґожата Давидюк:

— Я запрошую сусідів, друзів, друзі запрошують своїх знайомих... Завжди запрошую мера, цього року прийшов заступник старости Перемишльського повіту, чому я дуже-дуже рада. Є гості з Ряшева. Я думаю, що саме ми, митці, можемо зробити щось, щоби було нормально, щоби наше місто процвітало, приїздили туристи... Якщо політикам це не вдається, може, треба допомогти?

Марек Кудла, віце-староста Перемишльського повіту:

— Я тут уперше, але чув багато доброго про ці спонтанні зустрічі... Тут, до речі, чимало моїх знайомих... І я під великим враженням від цього колядування... Ми ж всі зараз відзначаємо свята... Щоправда, у нас вони почалися раніше, ніж у християн східних конфесій, та все ж... Ми всі піддаємося їхньому настрою. Особливо велике враження на мене справили щедрівки, які виконав гурт “Троєзілля” зі Львова. Я знаю чимало виконань різдвяно-новорічних пісень, адже з дитинства живу в Перемишлі, але таких ще не чув...

Учасник зустрічі:

— Так, такі зустрічі дуже потрібні, зокрема в наш час, коли, на жаль, дехто, спекулюючи подіями з минулого, намагається нас пересварити. Це ж нікому непотрібно. Необхідно пробачити й забути, жити далі, розвиваючи наші міста і країни. Війна нікому ж не потрібна...

У підготовці різдвяної зустрічі беруть участь усі працівники майстерні реставрації пам’яток сакрального мистецтва, керівником якої є Малґожата Давидюк. Таким чином вона, як сама каже, вчить своїх працівників, що треба виходити до людей, не зосереджуватися лише на собі й своїй родині. “Бо тоді, коли ти робиш щось для інших, для суспільства, ти можеш вважати себе патріотом”, — вважає іконописиця.

І ще, як пожартувала мисткиня, насправді вона влаштовує спільне колядування (учасниками якого є понад сотня людей,) тому, що після зустрічі їй протягом трьох днів не треба вмикати опалення і таким чином вона просто економить на утриманні чималого будинку...

Джерело: Polskie radio dla zagranicy